МАЗУРЕ́НКО Василь Петрович (псевд. і крипт.: Вас. М., Василь М. та ін.; 13(25). 04. 1877, слобода Криворіж­жя Донец. округу Обл. Війська Донського, нині с. Криворядне Рос­тов. обл., РФ — 21. 11. 1937, Алма-Ата, нині Алмати) — громадсько-політичний діяч. Брат Семена, Єлизавети, Юрія, дядько Галі Мазуренків. Закін. С.-Пе­тербур. технол. ін­ститут (1904). Став одним із організаторів укр. студент. руху в С.-Пе­тербурзі, за що 1901 на деякий час висланий до Полтави. Член Пн. комітету РУПу (1903), чл.-спів­засн. УСДРП і Всерос. селян. спілки (1905). Учасник рев. подій 1905–07. Входив до редколегій часописів «Вільна Україна» (1906) і «Наша думка» (1907). Від 1910 викладав у С.-Пе­тербур. жін. політех. ін­ституті, написав перший під­ручник з хімії українською мовою (С.-Пе­тербург, 1908). У березні 1917 — чл. президії виконкому Петрогр. ради робітн. депутатів (нині С.-Пе­тербург). На Всеукр. нац. кон­гресі у квітні 1917 обраний чл. УЦР від Харків. губ. Від жовтня 1917 — за­ступник Ген. секр. (від січня 1918 — Міністра) фінансів УНР. За геть­манату П. Скоропадського — товариш (заст.) Міністра фінансів Української Держави і водночас чл. опозиц. Укр. нац. союзу. В грудні 1918 — лютому 1919 — Міністр фінансів УНР. На 6-му зʼ­їзді УСДРП у січні 1919 обраний канд. у чл. ЦК партії. Від 1919 — радник, голова дипломат. місії УНР в Італії (опікувався репатріацією військовополонених українців). 1921 повернувся до УСРР, вступив до КП(б)У. Був проф. Харків. технол. ін­ституту, заст. кер. Всеукр. палати мір і ваги, дійс. чл. Н.-д. каф. мінерал. технології (обидві — Харків). 1931 заарешт., за звинуваче­н­ням у приналежності до Укр. нац. цент­ру засудж. до 6-ти р. увʼязнен­ня. Покара­н­ня від­бував у м. Су­здаль (РФ), звідки висланий до Алма-Ати, де ріше­н­ням «трійки» засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1957.