Мазуренко Семен Петрович
МАЗУРЕ́НКО Семен Петрович (01. 02. 1868, слобода Криворіжжя Донецького округу Області Війська Донського, нині с. Криворядне Ростовської обл., РФ — 10. 08. 1937) — політичний діяч. Брат Василя, Єлизавети, Юрія, дядько Галини Мазуренків. Співзасновник Всеросійської селянської спілки (1905), активний учасник революційних подій 1905–07. У 1906 заарештований і засланий. Після Лютневої революції 1917 повернувся в Україну і вступив до УСДРП. У січні–лютому 1919 за дорученням В. Винниченка та В. Чехівського вів у Москві переговори з делегацією РНК РСФРР (голова — Д. Мануїльський) щодо припинення агресії проти УНР і визнання її незалежності. Згідно з урядовими директивами погодився на запровадження радянської форми влади в УНР за умови пропорційного представництва робітників і селян, укладення українсько-російського економічного союзу і дотримання УНР нейтралітету. Однак більшовики наполягали обмежитися угодою про спільну боротьбу проти білогвардійських військ і військ Антанти без визнання де-юре УНР. Згодом деякий час був співробітником Українського Червоного Хреста у Європі. 1920 повернувся до УСРР, працював у Наркомземі. 31 жовтня 1936 заарештований у Харкові, 8 серпня 1937 за звинуваченням у членстві в есерівській повстанській організації засуджений до розстрілу. Реабілітований 1989.
Рекомендована література
- Головченко В., Матвієнко В., Солдатенко В. Дипломатична історія України (кінець ХІХ — перша чверть ХХ століття). К., 2011.
Завантажити статтю
Людина 
