Мазуренко Галя
Визначення і загальна характеристика
МАЗУРЕ́НКО Галя (справж. — Боголюбова Галина Сергіївна; 25. 12. 1901, С.-Петербург — 25. 05. 2001, Лондон) — поетеса, живописець, скульпторка. Дочка Єлизавети, племінниця Василя, Семена, Юрія Мазуренків. Учасниця Визв. змагань 1917–21. Воювала у складі 3-ї Залізної стрілец. дивізії армії УНР, нагородж. Заліз. хрестом. У Катеринославі (нині Дніпро) закін. комерц. школу С. Степанової (1919), мистецтву навч. у В. Коренєва. На формування нац. свідомості М. вплинув Д. Яворницький. 1920 виїхала до Варшави, згодом — у Берлін. Від 1923 — у Празі, де закін. Укр. високий пед. інститут, відвідувала лекції в УВУ та студію пластич. мистецтва. Захистила докторат з філософії, викладала в УВУ. Познайомилася з Є. Вировим. Від 1945 — у Лондоні. Викладала у коледжі при Лондон. університеті. М. художньо інтерпретувала творчість Т. Шевченка у контексті світ. літ-ри (О. Вайлд, П. Верлен, Р. Таґор), підкреслювала його нац. самобутність і водночас заг.-люд. сутність, потуж. вплив на укр. культуру. Для її поезії притаманні елементи сх. містики, патріот. мотиви. Авторка зб. віршів «Акварелі» (1927), «Вогні», «Стежка» (обидві — 1939), «Снігоцвіти» (1941; усі — Прага), «Пороги» (1960), «Ключі» (1969), «Зелена ящірка», «Скит поетів» (обидві — 1971), «Північ на вулиці» (1980), автобіогр. повісті «Не той козак, хто поборов, а той козак, хто вивернеться…» (1974; усі — Лондон). 2002 у Києві видано її зб. «Вибране».
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
