Мала Данилівка

МАЛА́ ДАНИ́ЛІВКА — селище Харківського (раніше смт Дергачівського) ра­йону Харківської області. Мало­данилівській селищній раді під­порядковані села Зайченки, Караван, Лужок і Чайківка. Лежить на лівому березі р. Лопань (притока Уди, бас. Сіверського Дінця), у місці впаді­н­ня в неї Лозовеньки, яка ділить селище на 2 частини. По­близу Чайківки — Лозовеньківське водо­сховище, по­близу Каравана — Караванські ставки. Знаходиться у перед­місті Харкова та по­близу м. Дергачі. Площа 3,04 км². За пере­писом населе­н­ня 2001, проживали 7489 осіб (складає 88,9 % до 1989); станом на 1 січня 2015 — 8275; пере­важно українці. Залізничні станції: Лозовенька та Під­міська. По­близу селища проходить Харківська окружна автомобільна дорога, через неї — автомобільна дорога Харків–Дергачі–Золочів–кордон із РФ.

На думку дослідників, Малу Данилівку засновано на­прикінці 17 ст. За народними пере­казами, назва походить від імені першо­го поселенця — козака Малого Данила. Історичною датою утворе­н­ня вва­жають 1714, коли населений пункт уперше зга­дано у писемному джерелі — листі І. Захаржевського. Згодом у селі зведено деревʼяну церкву рівно­апостол. св. Костянтина й Олени, а 1898 на її місці — муровану. Водночас зі становле­н­ням селища навколо нього виникла низка хуторів, зокрема Караван і Лужок. 1864 мешкали 233 особи, було 25 дворів, працював пивоварний завод. Під час воєн­них дій на­прикінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у грудні 1919 остаточно встановлено більшовицьку. Жителі потерпали від голодомору 1932–33 (померли 146 осіб), за­знали сталінських ре­пресій. У 1938–2023 — селище міського типу. У жовтні 1941 — лютому 1943 та березні — серпні 1943 — під німецько-фашистською окупацією. У 2-й пол. 1960-х рр. проживали 6,8 тис. осіб. Пів­нічна частина — колишнє с-ще Ін­ститутське (при­єд­нане у 2-й пол. 20 ст.).

Серед місцевих під­приємств — ННЦ «Про­грес», Лужківський завод продтоварів, фермерські господарства, Дергачівське лісництво, під­приємство «Декоративні культури», кінно-спортивна школа, а також ліцей, дитсадок, школа естетичного вихова­н­ня (серед очільників — заслужений працівник культури України Л. Олешко), селищна бібліотека, амбулаторія. Діє церква святителя Іоан­на Златоуста. Памʼятка архітектури — конюшня з манежем (поч. 20 ст.).

У селищі також частково роз­ташований Державний біо­технологічний університет (факультет ветеринарної медицини). До 2021 року на його місці діяла Харківська державна зооветеринарна академія (у 1847 було засновано Пів­ден­но-західну землеробну на­вчальну ферму, 1854 її пере­творено на вищу землеробну школу, 1911 — на середню сільськогосподарську школу, 1920 — на зоотехнікум, 1930 — на зоотехнічний ін­ститут, 1960 — на ветеринарний ін­ститут, 2001 — на зооветеринарну академію). На території закладу освіти — лісопарк площею 50,5 га, в якому зростають, зокрема, сосни віком 100–150 р. (закладений на­прикінці 19 ст. О. Колесовим). У червні 2022 та кінці травня 2024 року внаслідок масованих ракетних ударів військ РФ по­шкоджено будівлю університету.

Серед видатних уродженців — філософ, соціолог О. Кузь, зоотехнік В. Патров, ветеринар І. Панікар; етно­граф, керамолог О. Щербань; актриса, народний артист України О. Сидоренко. Із селищем повʼязані життя та діяльність письмен­ників Я. Мамонтова, Олександра Олеся, О. Слісаренка та К. Треньова.