Дергачі

ДЕРГАЧІ́ (до 1943 — Деркачі) — місто Харківської області, райцентр. Міськраді під­порядк. села Білаші, Болибоки, Ємці, Замірці, Маслії, Мищенки, Семенівка, Шовкопляси. Знаходиться на лівому березі р. Лопань (притока Уди, бас. Сівер. Дінця), за 12 км на Пн. від обл. центру. Залізнична станція. Через тер. проходить залізнична магістраль Харків–Москва. Площа 8,6 км². Насел. 20 258 осіб (2001, складає 88,4 % до 1989), пере­важно українці. В околицях Д. досліджено бл. 80 скіф. курганів (5–3 ст. до н. е.), зна­йдено ранні словʼян. поселе­н­ня черняхів. культури (2–6 ст. н. е.). Засн. бл. 1660 (майже одночасно з Харковом) як місце роз­ташува­н­ня військ. частин. Існує дві версії щодо походже­н­ня назви: за першою, вона походить від назви пташки — деркача, за другою — від прі­звища отамана перших пере­селенців з Придні­провʼя Деркача. Деркачів. козац. слобода була складовою частиною т. зв. Бєлгород. лінії, яка захищала від набігів татар пд. кордони Рос. імперії. На­прикінці 1660-х рр. збудовано Микол. церкву, 1682 — 4 вітряки. Під час нападу крим. татар 1680 Д. зруйновані, лише у 30-х рр. 18 ст. тут спорудили нову фортецю. Згодом стає сотен. містечком Харків. полку. За істор. свідче­н­нями, у 2-й пол. 18 ст. першу Деркачів. сотню складали: сотник Я. Ковалевський (серед його нащадків — мандрівник, письмен­ник, чл.-кор. С.-Петербур. АН Є. Ковалевський, природо­знавець, основоположник еволюц. палеонтології В. Ковалевський, історик, етно­граф, право­знавець, політ. діяч, академік С.-Петербур. АН М. Ковалевський, зоолог-еволюціоніст, один з основоположників порівнял. ембріології й фізіології, екс­периментал. та еволюц. гістології, академік С.-Петербур. АН О. Ковалевський), 1 отаман, 2 єсаули і 40 козаків; другу Деркачів. сотню, куди входило й с. Черкаська Лозова, — сотник Я. Квітка і 16 козаків. На­прикінці 18 ст. сотником у Д. був І. Горленко. На 1732 тут вже проживало 3225, на 1850 — 6053, на 1937 — 17 тис. осіб. Від 1780 — волос. центр. На поч. 19 ст. у м-ку (крім вітряних млинів) діяли невеликі пром. під­приємства: вос­кобій., цукрорафінад., цегел., пивовар. заводи, мех. млин, декілька каменеломень. 1848 у Д. засн. Харків. с.-г. ферму та метеоролог. станцію при ній, 1890 — школу садівництва, городництва й хмелярства. 1887 місц. бджоляр В. Ломакін від­крив унікал. на той час мех. майстерню з виготовле­н­ня пасічн. реманенту (нині ЗАТ «Дергачівський завод турбоком­пресорів»). На­прикінці 19 — на поч. 20 ст. від­бувається по­жвавле­н­ня екон. роз­витку, містечко стає залізнич. та пошт. станцією. Протягом воєн. дій 1918–20 неоднораз. пере­ходило з рук у руки, лише у грудні 1919 корпус Червоного козацтва під командува­н­ням В. Примакова остаточно вибив з села денікінців. Від 1923 — райцентр. Значна частина насел. загинула від голодомору 1932–33. Місцем масових поховань був т. зв. Гришин Яр (між Д. та смт Мала Данилівка). Від 1938 — смт. Під час нім.-фашист. окупації (22 жовтня 1941 — 13 лютого 1943 та 10 березня — 19 серпня 1943) нацисти вивезли понад 1 тис. дергачівців на каторжні роботи до Німеч­чини, вбили бл. 35 військовополонених та осіб, запідозрених у під­піл. діяльності. Від 1976 — місто. Нині пром. потенціал Д. складають ЗАТ «Дергачів. дослід. завод “Енерго­сталь”» (виготовле­н­ня фільтрів і поши­т­тя фільтрувал. рукавів), держ. під­приємство «Дергачів. моторобуд. завод», ТОВ «Дергачів. заводо­управлі­н­ня». У Д. — 3 заг.-осв. та муз. школи, 3 дитсадки, аграр. ліцей; Будинок культури, кінотеатр, Будинок дит. та юнац. творчості, б-ка; лікарня, поліклініка, дит. консультація; ДЮСШ. Є стадіон «Авангард», парк, від­діл. 6-ти банків. Виходить рай. г. «Вісті Дергачівщини», міська г. «Рідне місто». Серед памʼяток архітектури — церква Різдва Богородиці з дзвіницею (1838). Встановлено памʼятники Т. Шевченку, воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. Видатні уродженці: д-ри н. зоотехніки В. Акимов, В. Гноєвий, мово­знавець Л. Пелепейченко, право­знавець З. Під­пригора, фахівець у галузі радіотехніки, канд. тех. н., дир. НДІ радіотех. вимірювань О. Верещак; поет, пере­кладач Д. Бакуменко, літературо­знавець, публіцист, громад.-політ. діяч у діаспорі П. Голубенко, журналіст, прозаїк П. Лісовий, драматург, громад.-політ. діяч Г. Добро­скок; майстриня писанкарства Вікторія Тітінюк (дочка Валентини Тітінюк); музико­знавець, канд. мистецтво­знавства О. Гужва, актори, засл. арт. УРСР М. Бондаренко, С. Гужва, спів­ачка, засл. арт. України Л. Кудрич; дипломат В. Богатир; лижниця І. Тараненко-Тереля; один із керівників пов­ста­н­ня на броненосці «Потьомкін» 1905 П. Матюшенко. З містом повʼязані долі письмен­ника, мистецтво­знавця, актора, режисера Г. Хоткевича, поета Олександра Олеся, прозаїка, поета О. Слісаренка, драматурга, теоретика театру, поета, педагога Я. Мамонтова, драматурга К. Треньова.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю