МАНІПУЛЮВА́­Н­НЯ ПОЛІТИ́ЧНЕ — комплекс психологічних, ідеологічних та організаційних дій, спрямованих на приховане корегува­н­ня масової сві­домості з метою стимулюва­н­ня су­спільних на­строїв та громадської активності у потрібному маніпуляторові напрямі у процесі здобу­т­тя, утрима­н­ня і викори­ста­н­ня політичної влади. М. п. є специфіч. формою комунікатив. спіл­­кува­н­ня, що виконує низку функцій: інформ. (отрима­н­ня, пристрасна інтер­претація, упере­дже­­не коментува­н­ня та пошире­н­ня ві­домостей про найважли­віші для громадян і органів влади події); посиле­н­ня впливу (стимулюва­н­ня зміни мотивів та установок політ. партнера по спілкуван­ню з метою транс­формува­н­ня його поведінки та дій); встановле­н­ня контролю над свідо­­містю (фіксація у сусп. сві­домості необхід. стереотипів, іміджів, міфів тощо, які у потріб. момент вклю­­чають дію механізмів психіч. автоматизму); регуляц. (спрямува­н­ня поведінки та дій обʼєкта М. п. у потріб. для маніпулятора напрямі); провокативну (ін­спірува­н­ня у певний момент конфлікту з партнером по політ. спілкуван­ню або ж у таборі опонентів); маскува­н­ня (камуфлюва­н­ня дійс. намірів шляхом приховува­н­ня, пере­кручува­н­ня достовір. інформації, необхід. партнерові по політ. спілкуван­ню для прийня­т­тя рішень); захисну (викори­ста­н­ня маніпулятив. засобів та дій під час фронтал. атаки су­противника у ситуації дефіциту психол. та ін. ресурсів); адаптивну (при­стосува­н­ня маніпулятив. стратегії і тактики до своєрідності конкрет. ситуації та специфіки партнера по політ. спілкуван­ню); мобілізац. (формува­н­ня комплексу спонукал. заходів — інформ., мотивац., емоц. тощо, які забезпечують необхідну політ. маніпуляторові дію обʼєкта маніпулюва­н­ня). Обʼєктом М. п. може бути як окрема людина, так і група чи значна маса людей, мішен­ню — механізми психіч. від­ображе­н­ня (відчуття, сприймання, мислення, па­­мʼять) і психіч. регулюва­н­ня (увага, емоції, почуття, уява, воля, темперамент, ментальність) та штучні мішені, що утворюються на основі ін­спірува­н­ня від­повід. психіч. станів, стимулюва­н­ня появи необхід. маніпуляторові спо­­нукачів та регуляторів активності. Маніпулятив. вплив, як правило, спрямов. на фактори, що ви­значають, регулюють і змінюють поведінку особи. Такими факторами є потреби, інтереси, схильності (джерела мотивації активності, поведінки людини); установки, групові норми, самооцінки людей (чин­ники, що регулюють активність); стани, в яких людина може пере­бувати, — апатія, тривога, ейфорія та ін. (фактично всі фактори, які ви­значають, регулюють і змінюють поведінку особи). Процес М. п. складається з декількох фаз: пробудже­н­ня інтересу у потенц. обʼєк­­та маніпулюва­н­ня до дій або слів маніпулятора; входже­н­ня маніпулятора у довіру до обʼєкта маніпулятив. дії; зацікавле­н­ня інтригою (можливість ви­грати, ді­знатися, отримати тощо); від­волікаючий маневр (зокрема пере­несе­н­ня уваги обʼєкта мані­­пу­­люва­н­ня на другорядну деталь, пові­домле­н­ня сенсац. звістки, що не стосується справи); під­міна (приховува­н­ня) слова, предмета, дії; кон­статація сфабриков. результату; приховане або від­крите спонука­н­ня обʼєкта маніпулюва­н­ня до дій, слів, поведінки, вчинків, необхід. маніпуляторові. Характерні риси цього виду психол. дії: своєрідність обʼєкта маніпулюва­н­ня (ним може ви­ступати не лише окремий громадянин, група чи організація, а й су­спільство загалом); сві­домий характер дії (на від­міну від між­­­особового маніпулюва­н­ня, яке може бути сві­домим і несві­домим, М. п. є ретельно спланов., організов. актом); чітка за­про­грамованість маніпулятив. результату (він спрямов., як правило, на створе­н­ня сприятл. умов для викона­н­ня одного з трьох зав­дань — завоюва­н­ня влади, упр., утрима­н­ня влади); активне залуче­н­ня ЗМІ для впливу на сусп. сві­домість (саме вони най­ефективніше поширюють, по­вторюють, від­повід. чином модифікують, здійснюють селекцію інформації тощо). Осн. інструмент М. п. — комплекс при­йомів (способів викона­н­ня, акцій, дій), що має на меті встановле­н­ня конт­ролю за думками, вчинками та діяльністю особи, групи чи натовпу. Базові серед них — замовчува­н­ня (пере­дава­н­ня достовір., але неповної інформації), селекція (вибірк. по­да­н­ня матеріалу), пере­смикува­н­ня (тенденц. висвітле­н­ня інформації), спотворе­н­ня (замовчува­н­ня однієї та пере­більше­н­ня ін. інформації), пряма фальсифікація (пере­дава­н­ня з корисливих міркувань неправдивої інформації), напів­правда (змішува­н­ня від­вертої брехні та достовір. інформації). М. п. є потуж. фактором політ. впливу на окрему людину, групу чи масу людей, що може ви­ступати як при­скорювал., так і блокувал. каталізатор сусп. процесів.