Маніпулювання політичне

МАНІПУЛЮВА́ННЯ ПОЛІТИ́ЧНЕ — комплекс психологічних, ідеологічних та організаційних дій, спрямованих на приховане корегування масової свідомості з метою стимулювання суспільних настроїв та громадської активності у потрібному маніпуляторові напрямі у процесі здобуття, утримання і використання політичної влади. М. п. є специфіч. формою комунікатив. спіл­­кування, що виконує низку функцій: інформ. (отримання, пристрасна інтерпретація, упере­дже­­не коментування та поширення відомостей про найважли­віші для громадян і органів влади події); посилення впливу (стимулювання зміни мотивів та установок політ. партнера по спілкуванню з метою трансформування його поведінки та дій); встановлення контролю над свідо­­містю (фіксація у сусп. свідомості необхід. стереотипів, іміджів, міфів тощо, які у потріб. момент вклю­­чають дію механізмів психіч. автоматизму); регуляц. (спрямування поведінки та дій об’єкта М. п. у потріб. для маніпулятора напрямі); провокативну (інспірування у певний момент конфлікту з партнером по політ. спілкуванню або ж у таборі опонентів); маскування (камуфлювання дійс. намірів шляхом приховування, перекручування достовір. інформації, необхід. партнерові по політ. спілкуванню для прийняття рішень); захисну (використання маніпулятив. засобів та дій під час фронтал. атаки супротивника у ситуації дефіциту психол. та ін. ресурсів); адаптивну (пристосування маніпулятив. стратегії і тактики до своєрідності конкрет. ситуації та специфіки партнера по політ. спілкуванню); мобілізац. (формування комплексу спонукал. заходів — інформ., мотивац., емоц. тощо, які забезпечують необхідну політ. маніпуляторові дію об’єкта маніпулювання). Об’єктом М. п. може бути як окрема людина, так і група чи значна маса людей, мішенню — механізми психіч. відображення (відчуття, сприймання, мислення, па­­м’ять) і психіч. регулювання (увага, емоції, почуття, уява, воля, темперамент, ментальність) та штучні мішені, що утворюються на основі інспірування відповід. психіч. станів, стимулювання появи необхід. маніпуляторові спо­­нукачів та регуляторів активності. Маніпулятив. вплив, як правило, спрямов. на фактори, що визначають, регулюють і змінюють поведінку особи. Такими факторами є потреби, інтереси, схильності (джерела мотивації активності, поведінки людини); установки, групові норми, самооцінки людей (чинники, що регулюють активність); стани, в яких людина може перебувати, — апатія, тривога, ейфорія та ін. (фактично всі фактори, які визначають, регулюють і змінюють поведінку особи). Процес М. п. складається з декількох фаз: пробудження інтересу у потенц. об’єк­­та маніпулювання до дій або слів маніпулятора; входження маніпулятора у довіру до об’єкта маніпулятив. дії; зацікавлення інтригою (можливість виграти, дізнатися, отримати тощо); відволікаючий маневр (зокрема перенесення уваги об’єкта мані­­пу­­лювання на другорядну деталь, повідомлення сенсац. звістки, що не стосується справи); підміна (приховування) слова, предмета, дії; констатація сфабриков. результату; приховане або відкрите спонукання об’єкта маніпулювання до дій, слів, поведінки, вчинків, необхід. маніпуляторові. Характерні риси цього виду психол. дії: своєрідність об’єкта маніпулювання (ним може виступати не лише окремий громадянин, група чи організація, а й суспільство загалом); свідомий характер дії (на відміну від між­особового маніпулювання, яке може бути свідомим і несвідомим, М. п. є ретельно спланов., організов. актом); чітка запрограмованість маніпулятив. результату (він спрямов., як правило, на створення сприятл. умов для виконання одного з трьох завдань — завоювання влади, упр., утримання влади); активне залучення ЗМІ для впливу на сусп. свідомість (саме вони найефективніше поширюють, повторюють, відповід. чином модифікують, здійснюють селекцію інформації тощо). Осн. інструмент М. п. — комплекс прийомів (способів виконання, акцій, дій), що має на меті встановлення конт­ролю за думками, вчинками та діяльністю особи, групи чи натовпу. Базові серед них — замовчування (передавання достовір., але неповної інформації), селекція (вибірк. подання матеріалу), пересмикування (тенденц. висвітлення інформації), спотворення (замовчування однієї та перебільшення ін. інформації), пряма фальсифікація (передавання з корисливих міркувань неправдивої інформації), напівправда (змішування відвертої брехні та достовір. інформації). М. п. є потуж. фактором політ. впливу на окрему людину, групу чи масу людей, що може виступати як прискорювал., так і блокувал. каталізатор сусп. процесів.

Рекомендована література

1. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием. Москва, 2001;
   Google Scholar Internet
2. Доценко Е. Л. Психология манипуляции. С.-Петер­­бург, 2004;
   Google Scholar Internet
3. Шейнов В. П. Скрытое управление человеком (Психология манипулирования). Минск, 2004;
   Google Scholar Internet
4. Шапарь В. Психология манипулирования. Ростов-на-Дону, 2007;
   Google Scholar Internet
5. Бойко О. Д. Політичне маніпулювання. К., 2010.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю