ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Маньджурський вістник

«МАНЬДЖУ́РСЬКИЙ ВІ́СТНИК» – газета. Виходила 1932–37 у м. Харбін (нині Китай) щотижня, згодом – двічі на тиждень укр. i рос. мовами (загалом 200 чисел). Протягом тривалого часу була єдиною укр. нац. газетою в Азії. Її вихід став можливий після створення держави Маньчжоу-Го та ліквідації заборон на укр. діяльність, встановлених китай. владою у 1920-х рр. «М. в.» започатк. І. Світом за підтримки І. Паславського, В. Рейтера та ін. як орган укр. нац.-державниц. думки. Згідно з отриманим дозволом, газета могла виходити 3-ма мовами: укр., рос. і англ. (рос. мовою – щоб інформувати тих українців, які внаслідок знач. русифікації зовсім не володіли українською мовою, а також представників ін. національностей, зокрема грузинів і татар). До кін. 1932 за фінанс. підтримки І. Шевченка вийшло 9 чисел, після чого вид. припинено через фінанс. труднощі й відновлено лише наприкінці січня 1933 зі створенням з ініціативи П. Яхна Укр. видавн. спілки. Вихід газети не залишився непоміченим як в укр. еміграції у Європі, так і в УСРР. П. Любченко, виступаючи на пленумі ЦК та Центр. конт­рол. комітету КП(б)У 22 листопада 1933, процитував нотатку з ж. «Тризуб» (Париж), в якій повідомлялося про поч. вид. «М. в.», що, на його думку, мав «допомогти під лозунгом звільнення українців Зеленого Клину загарбати радянський Далекий Схід». Фактично газета відображала погляди Спілки укр. емігрантів в Маньчжурії та Укр. політ. центру (при цьому залишаючись незалеж. від будь-якої укр. політ. течії), активно пропагувала iдеї самостiйності й соборності України, безкомпромісно боролася за найвищі ідеали укр. нації з малорос. колами у місц. укр. сере­довищі, виступала проти шовініст. зазіхань рос. еміграції, висвітлювала діяльність місц. укр. організацій тощо. Ред. отримувала бл. 120-ти укр. вид. із різних країн світу, обмінювалася з ними матеріалами; мала влас. кор. у Берліні, Парижі, Лондоні, Празі, Варшаві, Львові, Стамбулі, Бухаресті, Нью-Йорку, Чикаґо, Шанхаї та Ціндао, найактивніші серед яких – В. Несторович (Львів), М. Се­леш­ко (Берлін), М. Залізняк (Відень), Дмитро Геродот (Бухарест), Г. Ске­­гар (США). У липні 1937 вид. припинено через конфлікт із япон. окупац. адміністрацією. Окрім «М. в.», його ред. видала кілька книжок, брошур, календарів та Мапу Зеленої України; готувала матеріали для укр. радіопередач, що виходили у Харбіні від березня 1935. З нею активно співпрацювали І. Паславський, М. Мілько, Р. Барилович. Головний редактор – І. Світ.

В. А. Чорномаз

Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Маньджурський вістник / В. А. Чорномаз // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-63515

Том ЕСУ:

19-й

Дата виходу друком тому:

2018

Дата останньої редакції статті:

2018

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

63515

Кількість переглядів цього року:

5

Схожі статті

Липа
Людина  |  Том 17 | 2016
Т. М. Гуцаленко
Николаевская газета
Періодика  | Том 23 | 2021
О. П. Реброва, А. А. Трокай
Głos Kijowski
Періодика  | Том 7 | 2007
Т. А. Галькевич

Нагору