МЄШКО́В Юрій Якович (03. 05. 1932, Запоріж­жя) — металофізик. Доктор технічних наук (1973), професор (1981), член-кореспондент НАНУ (2009). Держ. премії у галузі н. і т. УРСР (1974), СРСР (1986), премії ім. К. Стародубова Між­нар. інж. академії (2000), президентів НАНУ, НАН Білорусі та АН Молдови (2002), ім. В. Трефілова НАНУ (2004). Закін. Київ. політех. ін­ститут (1955). Від­тоді працював на під­приємстві п/с 186 (нині ВО «Пів­денмаш», Дні­про); від 1957 — в Ін­ституті металофізики НАНУ (Київ): 1970–75 — зав. лаб., 1975–2000 — зав., від 2000 — гол. н. с. від­ділу фізики міцності та руйнува­н­ня. Основні напрями наук. досліджень: швидкісне електротермічне обробле­н­ня сталей; нові методи зміцнюва­н­ня сталей і сталевих виробів; моделі руйнува­н­ня сталей; концепції вʼязкості. Брав участь у роз­роблен­ні сталевих виробів знач. довжини та сталевих дротів, терміч. оброб­ле­н­ня сталевих прокат. виробів і дротів із низьковуглец. сталі, ви­значе­н­ня межі пластичності металу під час обробле­н­ня тиском.