МИХАЙЛО́ВСЬКИЙ Микола Карпович (25. 02. 1919, с. Білогородка, нині Києво-Святошин. р-ну Київ. обл. — 04. 06. 1989, Київ) — право­знавець. Доктор юридичних наук (1975). Учасник 2-ї світової вій­ни. Закін. юрид. факультет (1941) і факультет між­нар. від­носин (1949) Київ. університету. 1942–44 працював юрисконсультом у м. Самарканд (Узбеки­стан); від 1944 — чл. Київ. обл. суду; від 1949 — в Ін­ституті держави і права АН УРСР (Київ): від 1957 — старший науковий спів­робітник, водночас 1957–62 — вчений секр., від 1986 — провід­ний науковий спів­робітник-консультант. Тривалий час був заст. завідувач від­ділу між­нар. права і порівнял. право­знавства В. Корецького на громад. засадах. Також 1960–87 викладав у Київ. університеті. Брав участь в упорядкуван­ні зб. документів «Українська РСР у між­народних від­носинах (1945–1957 рр.)» (1959), під­готовці матеріалів до «Історії держави і права України» (т. 1–2, 1987); був відп. ред. праці «Нариси державно-політичного роз­витку африканських країн (Алжир, Малі, Гвінея, Камерун)» (вип. 1, 1967), колектив. моно­графій «Права человека и совре­мен­ный мир» (1980), «Охрана морской среды (правовые и эконо­­ми­чес­кие аспекты» (1984; усі — Київ) та ін. ви­дань.