Михальчук Василь Олексійович

МИХАЛЬЧУ́К Василь Олексійович (22. 03. 1922, с. Голуби, нині Дубен. р-ну Рівнен. обл. — 09. 11. 2004, м. Шампіньї-сюр-Марн побл. Парижа) — хімік-технолог, громадський діяч. У роки 2-ї світової вій­ни емігрував у Францію, де закін. Інститут харчової промисловості в Нансі (1951). Працював над хім. дослідж. у Лаб. Нобеля (1951–61), тех. дир. ф-ки (1961–67) та адм.-фінанс. дир. 3-х ф-к (1967–82). Журналіст. діяльністю займався від 1950. Співред. видавництва «Смолоскип» (1950-і рр.). Актив. учасник укр. сусп. життя у післявоєн. Франції. Один із діячів у проводі молодіж. організації «Зарево» та управі Центр. союзу укр. студентів; кількараз. голова організації «Укр. нац. єдність», в рамках діяльності якої організував акцію у ЮНЕСКО в Парижі на захист прав укр. дисидентів (1977). Директор Укр. б-ки ім. С. Петлюри в Парижі (1988–98), у 1991 в Києві заснував її представництво з метою поширення петлюрознавства в Україні. Віце-президент Світ. конгресу українців у Торонто (1993–98). Ініціював перше відзначення у Києві IV Універсалу УНР (1993), брав участь у створенні в Києві Комісії дослідів погромів в Україні, щоб на підставі архів. матеріа­лів довести світ. громадськості, що українці не несуть відповідальності за скоєні чужинцями на терені України злочини. Голова адм. ради 1-ї Укр. друкарні у Франції (1996–2000), після припинення діяльності якої передав її книгарню Б-ці ім. О. Ольжича в Києві (2000). Ініціатор і спонсор будівництва пам’ятника героям повстан. куреня УПА побл. м. Кременець Терноп. обл. (2003). Упорядкував і зредагував кн. «У полум’ї дружнього слова» Ю. Пундика (Париж, 1983), зб. «Туди, де бій за волю» (Париж, 1989; К., 1992; у спів­авт. з М. Скорупським); кн. «Симон Петлюра та українська національна революція» (1995), «Симон Петлюра та його родина» (1996), «У 70-річчя Паризької трагедії. 1926–1996» (1997; у спів­авт. з Д. Степовиком); матеріали до історії хору «Дніпро» у Великій Британії «З піснею на устах» (1999; усі — Київ).

Завантажити статтю