Михеїв Кость Єгорович
Визначення і загальна характеристика
МИХЕ́ЇВ Кость Єгорович (06. 03. 1927, с. Станіслав, нині Білозер. р-ну Херсон. обл. — 12. 03. 1994, Донецьк) — письменник. Член СПУ (1967). Учасник 2-ї світової війни. Закін. ВПШ при ЦК КПУ (1962). До 1951 служив у армії, потім працював бібліотекарем у рідному селі, згодом — у ред. г. «Колгоспник Білозерщини». У 1960-і рр. — заступник ред. обл. г. «Наддніпрянська правда» у Херсоні; 1972–89 — у ж. «Донбас»: від 1984 — гол. ред. Друкуватися почав у шкіл. роки. Писав віршов. гуморески, епіграми, мініатюри-діалоги, репліки, мікробайки, заримовані нар. анекдоти і бувальщини, які ввійшли до зб. «Яка совість, така й честь» (1961), «Ворона на кручі» (1963; обидві — Херсон), «Не в імені суть» (1966), «Вузлики на пам’ять» (1968; обидві — Одеса), «Виховний момент» (1973), «Вічна стрижка» (1979; обидві — Київ), «Золоте перо» (1988), «Густим мазком» (1980; обидві — Донецьк). У повісті «Тоська» (О., 1969) звернувся до теми батьків і дітей; сільс. тематиці присвятив повісті «Між люди» (К., 1977) та «Відлуння» (Д., 1984); складні вироб. і морал. питання порушив у повісті «Престиж» (1982) і романі «Вертикаль» (1987; обидва — Київ). Для дітей написав зб. віршів «Дід Оксеник» (К., 1974). Більшість творів М. написані на матеріалі життя пд.-сх. регіону України, розкривають духовно-психол., морал.-етичні проблеми тогочас. укр. дійсності. Як художник-аматор проілюстрував низку своїх збірок. Окремі вірші М. перекладено російською мовою.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
