Мельники

МЕЛЬНИКИ́ — село Чигиринського ра­йону Черкаської області. Мельників. сільс. раді під­порядк. с-ще Буда. М. знаходяться вздовж Холодного Яру (від 1968 охороняється як комплексна памʼятка природи заг.-держ. значе­н­ня, 1039 га), на р. Медведка (притока Тясмину, бас. Дніпра), за 55 км від обл. центру, за 40 км від райцентру, за 38 км від річк. порту Адамівка та за 30 км від залізнич. ст. Фундукліївка. Площа 6,85 км². За пере­писом насел. 2001, у Мельників. сільс. раді проживала 1091 особа, з них у М. — 1050, у Будах — 41 особа; станом на 2018 — від­повід­но 910, 850, 60; пере­важно українці. Побл. села досліджені поселе­н­ня доби бронзи, Мотронинське городище та кургани ран­ньоскіф. часу. За пере­казами монахів, у 12 ст. у Мотронин. лісі (нині у М. — адміністрація Креселес. лісництва Камʼян. лісгоспу) вже існував Мотронин. чол. монастир (нині Мотронинський Свято-Троїцький жіночий монастир УПЦ МП; Троїц. церква, зведена 1804, — памʼятка архітектури нац. значе­н­ня). М. уперше згадуються в писем. джерелах 1629. Мешканці здавна споруджували водяні млини та мельникували (звідси й назва села), а також за­ймалися гончарством і випалюва­н­ням цегли. Під час Визв. вій­ни під проводом Б. Хмельницького мельниківці у складі Медведів. сотні Чигирин. полку воювали з польс. військами. За Андрусів. пере­мирʼям 1667, М. залишилися під владою Польщі; а за т. зв. Вічним миром 1686, ві­ді­йшли до нейтрал. земель. На село неод­норазово нападали татар. загони. 1741 було 25 дворів, проживали 150 осіб; 1808 — від­повід­но 58 і 939; 1845 — 123 і бл. 1,3 тис. У 18 ст. жит. брали участь у гайдамац. русі. Холодний Яр, Мотронин. чол. монастир і містечко Мед­ведівка (нині село Чигирин. р-ну) стали місцями актив. дій пов­станців під час Коліївщини. Один із найвидатніших гайдамац. ватажків М. Залізняк народився у Медведівці та був послушником Мотронин. монастиря, а Семен Неживий до приєд­на­н­ня до пов­станців мешкав у М. У навколиш. лісі нині є яри Гайдамацький, Ратище, Січ, Склик. Після 2-го поділу Польщі 1793 М. ві­ді­йшли до Рос. імперії. 1795–1923 — у складі Чигирин. пов.; 1797–1920, 1922–25 — Київ., 1920–22 — Кременчуц. губ. У різний час М. на­лежали шляхтичам Понятовсь­ким і Сабанським, від 1840-х рр. — сенатору І. Фундуклею. У маєтку Сабанського працювали паровий і кілька водяних млинів, гуральня, а від 1837 — скля­ний завод. 1822, 1843 і 1845 тут побував Т. Шевченко, який написав поет. твори «Холодний Яр», «Гайдамаки» і «За­ступила чорна хмара» та створив малюнок «Мотронинський монастир». У серед. 19 ст. від­крито церк.-парафіял. школу. Від 1877 на Чигиринщині, зокрема й у М., діяла організація укр. народників «Таємна дружина». У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. значна кількість мельників. земель належала родині цукрозаводчиків Терещенків. За Всерос. пере­писом насел. 1897, проживали 2713 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада не­одноразово змінювалася. 1919–22 існувала укр. пов­стан. Холоднояр. респ. з центром у М. Серед холодноярівців особливо від­значилися отамани брати Василь, Олекса, Петро та Семен Чучупаки. У лавах пов­стан. загонів Холодного Яру пере­бував громад.-політ. діяч, письмен­ник Ю. Горліс-Горський. 1923–27 — у складі Черкас., 1927–30 — Шевченків. округ; 1932–39 — Київ., 1939–54 — Кіровогр., від 1954 — Черкас. обл.; 1923–25 — Голов­ків., 1925–31 — Медведів. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено прі­звища понад 300 жертв), за­знали сталін. ре­пресій. Від 5 серпня 1941 до 8 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Діяли партизан. загони та зʼ­єд­на­н­ня «Холодний Яр» УПА-Пів­день. Нацисти роз­стріляли понад 300 мешканців. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули понад 200 мельниківців. У М. — навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-дитсадок»; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. На тер. села здійснює па­мʼятко­охорон­ну діяльність «Чигирин» Національний історико-культурний заповід­ник. Обʼєк­ти природо­охорон. фонду місц. значе­н­ня: заказник Білосніжний (створ. 2000, 1,5 га), памʼятки природи Залізняка Максима дуб (1972; обидва — ботан.), Монастирське джерело (2002, 0,05 га, гідрол.), заповід­не ур­очище Атаманський парк (1972, 397 га). 1972–2016 статус памʼятки природи мав Дуб Внук, що всох. Реліг. громади: УПЦ КП (церкви св. правед. багато­страждал. Петра й ікони Пресвятої Богородиці «Живописне джерело»), УПЦ МП (Свято-Покров. церква). Встановлено погру­д­дя Т. Шевченка та памʼятний знак на честь його пере­бува­н­ня у М., памʼятні знаки Героям Холодного Яру та Ю. Гор­лісу-Горському. Серед видат. уродженців — скульптор В. Головко.