Медведівка

Визначення і загальна характеристика

МЕДВЕ́ДІВКА  — село Чигиринського району Черкаської області. Медведів. сільс. раді підпорядк. с. Івківці. М. знаходиться на правому березі р. Тясмин (притока Дніпра), у місці впадіння в неї р. Медведка (ін. назви: Медвідь, Медведівка, Медведиця), за 42 км від обл. центру, за 35 км від райцентру, за 33 км від річк. порту Адамівка та за 25 км від залізнич. ст. Фундукліївка. Площа 5,07 км². За переписом насел. 2001, у Медведів. сільс. раді проживали 1843 особи, з них у М. — 1441, у Івківцях — 402 особи; станом на 2018 — відповідно 1364, 1185 і 179; переважно українці. Через М. проходить автошлях Чигирин–Черкаси. Побл. села виявлено поселення часів неоліту, періоду бронзи та черняхів. культури. Засн. у 1-й пол. 16 ст. чигирин. і корсун. старостою Я. Даниловичем як Данилоград. Згодом закріпилася нова назва Медведиця (пізніше — М.) — від однойм. урочища та річки. 1592 поселенню надали Маґдебур. право. 1616 було 20 міських будинків і 280 козац. хат. 1638–48 у складі Черкас. реєстр. полку та 1648–1676 з перервами у складі Чигирин. і Черкас. полків існувала Медведів. сотня. За реєстром 1649, вона нараховувала 261 козака, сотником був І. Ручка. Після Визв. вій­ни М. у власне користування отримав Б. Хмельницький. 1652 вперше згадується у писем. джерелах — у спогаді про ігумена Саватія, який прийшов до Москви із посольством Б. Хмельницького, — Медведівський Свято-Миколаївський монастир. За Андрусів. перемир’ям 1667 і т. зв. Вічним миром 1686, М. залишилася під владою Польщі. На містечко неодноразово нападали татар. загони. 1741 проживали бл. 1,3 тис. осіб. У 18 ст. жит. брали участь у гайдамац. русі. Холодний Яр (від 1968 охороняється як комплексна пам’ятка природи заг.-держ. значення, 1039 га), Мотронин. чол. монастир (див. Мотронинський Свято-Троїцький жіночий монастир УПЦ МП) і М. стали місцями актив. дій повстанців під час Коліївщини. Тут народився М. Залізняк (1995 відкрито пам’ятник; скульптор А. Кравченко, арх. Л. Кондратський), який був послушником Мотронин. монастиря та став одним із найвидатніших гайдамац. ватажків. Після 2-го поділу Польщі 1793 М. відійшла до Рос. імперії. 1795–1923 — містечко Чигирин. пов.; 1797–1920, 1922–25 — у складі Київ., 1920–22 — Кременчуц. губ. Деякий час медведів. землі належали шляхтичу Сабанському, а від 1836 — сенатору І. Фундуклею. У тому ж році було 80 дворів, мешкали 633 особи; 1895 — відповідно 360 і 4458. У 1835 збудовано броварню; 1866 — цегел. завод і млин, на якому мололи борошно та виробляли сукно. Наприкінці 1850-х рр. проживали бл. 70 ремісників (нині існують кутки: Броварівка, Хмільник, Воскобійники, Бондаренки, Ткаченки, Швачки та ін.), раз на 2 тижні (у неділю) проводили базари, тричі на рік — ярмарки. 1860 відкрито початк. школу. Від 1877 на Чигиринщині, зокрема й у М., діяла організація укр. народників «Таємна дружина». У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. значна кількість медведів. земель належала родині цукрозаводчиків Терещенків. За Всерос. переписом насел. 1897, мешкали 2219 українців і 1453 євреї. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1919–22 М. належала до укр. повстан. Холоднояр. респ. з центром у Мельниках. У вересні 1920 на нараді у М. обрано Гол. отаманом Холодного Яру Костя Блакитного. 1923–27 — у складі Черкас., 1927–30 — Шевченків. округ; 1932–39 — Київ., 1939–54 — Кіровогр., від 1954 — Черкас. обл.; 1923–25 — Голов­ків. р-ну. 1925–31 — райцентр. Від поч. 1920-х рр. — село. 1925 мешкали 2940 осіб. 1930 створ. Медведів. МТС. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено прізвища понад 250 жертв), зазнали сталін. репресій. Від 25 серпня 1941 до 8 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти розстріляли багато мешканців за участь у рад. підпіллі. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули понад 200 медведівців. У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка, краєзн. музей; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. 2009–13 відбулося 5 наук. краєзн. конф. «Залізнякові читання». На тер. села здійснює пам’яткоохоронну діяльність «Чигирин» Національний історико-культурний заповідник. Реліг. громади: УПЦ КП (церква Успіння Божої Матері; 1867, пам’ятка архітектури місц. значення), РУНвіри. 2000 створ. гідрол. пам’ятки природи місц. значення Дзюркало (0,01 га) та Залізнякова криниця (0,2 га). Встановлено пам’ятники воїнам-визволителям і воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, пам’ятні знаки жертвам голодомору та «Слава Україні! Україні слава!». Серед видат. уродженців — церк. діяч Дмитро (канонізов. УПЦ МП) і його син історик, дійс. чл. НТШ і УВАН Борис Крупницькі, краєзнавець О. Руденко, фахівець у галузі залізобетон. конструкцій Л. Стороженко, фахівець у галузі гідравліки та гідротехніки В. Смислов; поетеса Г. Гай.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю