Медичної радіології Інститут ім. С. Григор’єва НАМНУ

МЕДИ́ЧНОЇ РАДІОЛО́ГІЇ Інститут ім. С. Григор’єва НАМНУ  — провідна в Україні науково-дослідна установа у галузях радіо­логії, ядерної медицини, променевої терапії, дозиметрії та метрології іонізуючого випромінювання. Засн. 1920 у Харкові як Всеукр. рентґенів. академія з ініціативи С. Григор’єва (перший дир., 1995 його ім’я присвоєно Інституту). 1925 перейменовано в Укр. рентґенорадіол. інститут, 1955 — у Харкiв. НДI мед. радiо­­логiї. Від 2000 має сучасну назву і підпорядк. НАМНУ. У структурі Інституту — відділи радіології (відділ. дистанц., поєднаної промен. та комплекс. терапії; ядер. медицини; промен. патології та реабілітації); онкол. хірургії (відділ. онкол. хірургії; онкол. гінекології; анестезіології; група малоінвазій. хірургії, ендоскопії та інтервенц. радіології), клін. дозиметрії та клін. топометрії (лаб. клін. дозиметрії та група клін. топометрії), клін. радіобіології (лаб. протирадіац. препаратів з групами мед. інформатики та електрон. мікроскопії, лаб. радіац. імунології з групою проблем індивід. радіочутливості); лаб. патофізіології та експерим. терапії радіац. уражень; радіац. ендокринології; радіац. цитогенетики; Центр. лаб. радіац. гігієни мед. персоналу та пацієнтів; відділи наук. організації розвитку радіол. допомоги населенню та наук. аналізу і моніторингу інтелектуал. власності, а також відділ. діагност. радіології, лаб. клін. діагностики та ін. На базі Інституту функціонують каф. радіології та онкології Харків. мед. університету. Основні напрями наук. досліджень: промен. діагностика, промен. терапія, ядерна медицина, діагностика та лікування радіац. ушкоджень; комплексне лікування онкол. захворювань; удосконалення дозиметрич. супроводу промен. терапії; оптимізація промен. навантаження на населення від радіац. мед. процедур; метрол. забезпечення мед. використання джерел іонізуючого випромінювання; обґрунтування диференц. вибору розширено-комбінов. оператив. втручань на всіх органах (за винятком головного та спин. мозку) з урахуванням адаптац. показників переносності втручання та патофізіол. змін систем гомеостазу, особливістю яких є виконання віднов. етапу з застосуванням реконструкт.-пластич. і мікросудин. технологій; дія протирадіац. препаратів; біол. дозиметрія. Вчені розробили технології хрономодульов. хіміотерапії поширених форм раку молоч. залози, первинно-резектабел. раку прямої кишки, місцевопоширеного раку шийки матки; критерії використання онкомаркерів для моніторингу ефективності промен. терапії раку легень; удосконалили комбінов. лікування хворих на рак яєчників 3–4-ї стадій з урахуванням молекулярно-біол. чинників ризику розвитку рецидивів і метастазів; обґрунтували алгоритми топометрич. підготовки та планування конвенцій. і конформ. промен. терапії на ліній. прискорювачах; описали механізми впливу хіміопромен. терапії на шляхи накопичення індуктора апоптозу — цераміду та прогност. роль регуляторів ангіогенезу як маркерів в оцінюванні ефективності хіміо­промен. терапії недрібноклітин. раку легені; дослідили біохім. та клітинні ланки індивід. відповіді організму на дію радіопротекторів; довели ефективність фотодинаміч. терапії для лікування інфіков. промен. ушкоджень шкіри; розробили програму кон­­тролю якості в проекцій. рентґенодіагностиці. В Інституті працюють 56 н. с., зокрема 12 д-рів і 39 канд. н. Серед відомих науковців — Л. Орлов, Г. Хармандар’ян, О. Репрев, О. Тимофєєвський, А. Альтгаузен, І. Міщенко, Є. Базлов, В. Шантир, С. Павленко, Ю. Кіношенко, Н. Афанасьєва, М. Пилипенко, М. Красносельський (дир. від 2013), Л. Симонова-Пушкар, Н. Мітряєва, Н. Мазник. Видає «Український радіологічний журнал» (від 1993).

Завантажити статтю