Мельник Михайло Іванович
МЕ́ЛЬНИК Михайло Іванович (21. 10. 1903, с. Суха Воля, нині Підкарп. воєводства, Польща — 09. 10. 1955, Київ, похов. у м. Дрогобич, нині Львів. обл.) — церковний діяч. Від 1925 навч. у Перемишл. греко-катол. духов. семінарії (нині Польща), від 1927 — у Єзуїт. колегії в м. Іннсбрук (Австрія), де 1931 здобув докторат із бого-слов’я. 1929 отримав ієрей. свячення з рук єпископа Й.-Й. Коциловського. Від 1933 душпастирював у м. Нижанковичі (нині смт Старосамбір. р-ну Львів. обл.) і водночас викладав у Перемишл. греко-катол. духов. семінарії; від 1937 — містодекан Нижанків. деканату; від 1944 — ген. вікарій Перемишл. єпархії. У травні 1945 разом із Г. Костельником і А. Пельвецьким увійшов до т. зв. ініціатив. групи із возз’єднання УГКЦ із РПЦ. У лютому 1946 в Києві перейшов у православ’я, указом патріарха Алексія І признач. Дрогобицько-Самбір. єпископом (хіротонізов. у Володимир. соборі). Став одним із кер. Львівського собору 1946, що ухвалив рішення про скасування Берестей. церк. унії 1596, розрив з Ватиканом і возз’єднання з РПЦ. 7 жовтня 1955 виїхав до Києва на нараду єпископів, де помер у готел. номері від серц. недостатності (існує версія про причетність рад. органів держ. безпеки до смерті М.).
Рекомендована література
- Боцюрків Б. Українська Греко-Католицька Церква і Радянська держава. Л., 2005;
- Бриндак І. Трагічна доля єпископа Михаїла Мельника // Слово. 2006. № 2;
- Прах Б. Духовенство Перемиської єпархії та апостольської адміністрації Лемківщини. Т 1. Л., 2015.
Завантажити статтю
2.jpg)
Людина 
