МАЦО́КІН Микола Петрович (11(23). 12. 1886, Київ — 08. 10. 1937, Мос­­ква) — сходо­знавець. Навч. у Харків. університеті, 1912 закін. Владивостоц. сх. ін­ститут (Росія). Працював в упр. Китай.-Сх. залізниці у м. Харбін (Маньчжурія, нині Китай), звідки звільнений 1919 за критику фінанс. політики керівництва в г. «Новая жизнь»; викладав у Далекосх. університеті (Владивосток); був спів­роб. Ген. консульства СРСР у Харбіні (1924–27); від 1930 — у Моск. ін­ституті сходо­знавства. Ви­вчав граматику япон. та китай. мов, одним із перших здійснив спробу за­стосувати до япон. мови методи теор. лінгвістики. За­ймався пере­кладом документів з китай. та япон. мов, а також аналізом зовн. політики, соціології, економіки та військ. потенціалу Японії для органів держ. без­пеки СРСР. У вересні 1931 заарешт., за звинуваче­н­ням у шпигунстві на користь Японії засудж. до 10-ти р. таборів. 1934 умовно-до­строк. звільнений, працював у Моск. енергет. ін­ституті. 26 липня 1937 заарешт. удруге, у жовтні того ж року засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1992.