МАЦЬКІ́В Теодор Іванович (30. 05. 1918, с. Струтин, нині Золочів. р-ну Львів. обл. — 08. 08. 2011, м. Альбукерк, шт. Нью-Мексика, США) — історик. Дійсний член НТШ (1979), УВАН і Укр. істор. товариства. Закін. Академ. гімназію у Львові (1939). З поч. 2-ї світової вій­ни мобілізов. до польс. армії, брав участь у боях із німцями, після її заверше­н­ня мешкав у Німеч­чині. 1945–46 працював у гол. квартирі Адміністрації Обʼ­єд­наних Націй для допомоги і від­будови, від 1947 ви­вчав славістику й історію в Університеті Франкфурта-на-Майні. 1950 захистив дис. «Українська козач­чина у світлі німецької літератури в першій половині XVIII столі­т­тя» і здобув докторат з історії, водночас здобув докторат в УВУ (Мюнхен) під керівництвом Б. Крупницького. У тому ж році емігрував до США. Вдосконалював освіту в Гарвард. (США, 1955–56), Цюрих. (Швейцарія, 1956–57), Оксфорд. (Велика Британія, 1962) університетах. Після поверне­н­ня до США працював дир. істор. департаменту та проф. європ. історії у Лен-Коледжі; викладав у Род-Айленд. університеті, від 1962 — у Акрон. університеті, де 1973–84 також очолював радянозн. студії. Вів українозн. пере­дачі на радіо, 1979 організував ви­ступ укр. правозахисника В. Мороза у Акрон. університеті. 1984–87 — проф.-гість Гайдельбер. університету (Німеч­чина); 1984–93 — проф. сх.-європ. історії УВУ. 1987 викладав історію України в Укр. наук. центрі Університету Макворі у Сіднеї (Австралія). 1992 від­відав Україну, читав лекції про геть­мана І. Мазепу у ВНЗах Києва, Дні­пропетровська (нині Дні­про), Полтави. Досліджував історію укр. козацтва, укр.-польс. звʼязки, укр. історіо­графію.