Медицина радіаційна

МЕДИЦИ́НА РАДІАЦІ́ЙНА — роз­діл медицини, що ви­вчає особливості впливу іонізуючого ви­промінюва­н­ня на організм людини, принципи лікува­н­ня радіаційних уражень та профілактики можливих наслідків опроміне­н­ня населе­н­ня. М. р., як і радіобіо­логія, радіо­екологія (див. Екологія радіаційна) та радіац. гігієна (див. Гігієна) є складовою радіології — науки, що ви­вчає вплив іонізуючого ви­промінюва­н­ня на різні обʼєкти. Як самост. дисципліна та новий наук. напрям М. р. сформувалася на під­ґрунті досягнень, повʼязаних із ви­вче­н­ням іонізуючого ви­промінюва­н­ня, завдяки важливим від­кри­т­тям у галузі фізики. У процесі ви­вче­н­ня іонізуючого ви­промінюва­н­ня людина зіткнулася з його негатив. наслідками. Першим від­чув вражаючу дію радіації, працюючи з солями урану, франц. фізик А.-А. Бек­керель, який від­крив явище природ. радіо­активності: в місці контакту скляної пробірки з радієм на шкірі утворилася виразка, що довго не загоювалася. Історія викори­ста­н­ня іонізуючого ви­промінюва­н­ня су­проводжувалася трагіч. випадками. За нові зна­н­ня багато дослідників заплатили своїм здо­ровʼям, а деякі й жи­т­тям. 1936 у м. Гамбурґ (Німеч­чина) споруджено памʼятник з викарбуваними іменами 110-ти учених та інженерів, які загинули внаслідок промен. впливу під час проведе­н­ня екс­периментів. У 1940-х — на поч. 1950-х рр. завдяки швидкому роз­витку ядер. фізики й техніки, а також у результаті радіо­актив. за­брудне­н­ня довкі­л­ля внаслідок ви­пробувань ядер. зброї різко зріс інтерес до наслідків біол. дії іонізуючих ви­промінювань. Актуал. для М. р. стали пошук додатк. засобів захисту організму від ви­промінювань і його від­новле­н­ня після по­шкоджень, а також нових шляхів викори­ста­н­ня іонізуючих ви­промінювань у медицині, с. госп-ві, харч. та мікробіол. промисловості; про­гнозува­н­ня небезпеки для людства під­вище­н­ня рівня радіації у навколиш. середовищі. На­прикінці 1950-х — у 1960-і рр. від­крито низку явищ від­новле­н­ня–репарації опромін. клітин, що здійснюють спец. фермент. системи, які швидко ліквідовують радіац. по­шкодже­н­ня молекул ДНК. Ці наук. досягне­н­ня спонукали пере­глянути висновки щодо формува­н­ня радіац. ефектів, небезпеку ураже­н­ня при хроніч. опромінюван­ні в малих дозах, а також по-новому оцінити під­ґрунтя стійкості генет. апарату клітини. Усе це сприяло роз­витку важливого напрямку М. р. — радіаційної генетики. На біол. дію іонізуючого ви­промінюва­н­ня організм реагує морфол., функціон. і метаболіч. змінами на всіх рівнях його організації: атом., молекуляр., клітин., тканин. тощо. Фундам. дослідж. із біо­фізики, біо­хімії, морфології, радіобіо­логії сприяли роз­вʼязан­ню багатьох зав­дань з роз­кри­т­тя механізмів впливу іонізуючого ви­промінюва­н­ня на організм людини (О. Бурлакова, П. Горизонтов, І. Дєдов, Л. Ейдус, О. Кузін, Ю. Москальов, К. Хансон, С. Ярмоненко, В. Барабой, Д. Гродзинський, В. Пінчук, Л. Пінчук, М. Руднєв, Я. Серкіз, Є. Чеботарьов). Ката­строфа на Чорнобильській атомній електро­станції спричинила бурхливий роз­виток багатьох напрямків М. р. Для ко­ординації наук. дослідж., спрямов. на подола­н­ня мед. наслідків аварії на ЧАЕС, 1986 засн. Всесоюз. наук. центр радіац. медицини (нині Радіаційної медицини Національний науковий центр НАМНУ, Київ). Знач. внесок у роз­виток М. р. зробили науковці НДІ, під­порядк. НАНУ, НАМНУ та МОЗ України. У першому комплекс. дослідж. мед. наслідків Чорнобил. ката­строфи було задіяно 158 н.-д. установ. Започатк. і роз­виваються напрями М. р. із радіац. гематології (В. Бебешко, К. Бруслова, С. Гайдукова, І. Дягіль, Л. Кіндзельський, В. Клименко, Е. Михайловська), імунології (Д. Базика, С. Комісаренко, М. Лісяний, В. Малижев, А. Чумак), ендокринології (О. Епштейн, О. Камінський, Ю. Караченцев, О. Коваленко, Н. Мітряє­ва, В. Терещенко, М. Тронько, А. Чебан), психоневрології (К. Логановський, О. Напрєєнко, А. Нягу), кардіології (Д. Білий, І. Хомазюк), терапії (Д. Комаренко, О. Пʼятак, Л. Симонова-Пушкар), пульмонології (В. Сушко, Л. Швайко), генетики та імуногенетики (І. Бариляк, С. Клименко, Ж. Мінченко, М. Пілінська), педіатрії (Ю. Антипкін, І. Колпаков, М. Коренєв, О. Лукʼянова, Є. Степанова), уропатології (А. Романенко). 1986 започатковано курси з основ М. р. на каф. рентґенології та радіобіо­логії Київ. ін­ституту удосконале­н­ня лікарів (нині Нац. мед. академія післядиплом. освіти; Д. Мечев, Т. Сиваченко). Згодом у мед. ВНЗах почали створювати курси М. р. та від­повід­ні навч.-метод. матеріали для студентів мед. та стоматол. факультетів, зокрема у Нац. (Київ), Вінн., Одес., Терноп., Львів. та Харків. мед. університетах. Закри­т­тя ЧАЕС і будівництво нового без­печ. конфайнменту над зруйнов. енерго­блоком зумовило необхідність контролю стану здоровʼя, зовн. та внутр. опроміне­н­ня персоналу, який виконує радіаційно небезпечні роботи в умовах впливу транс­уран. елементів. Цю про­блему вирішено фахівцями Нац. наук. центру радіац. медицини НАМНУ шляхом створе­н­ня та впровадже­н­ня багатокомпонент. взаємоповʼяз. системи забезпече­н­ня радіац. та заг.-пром. без­пеки персоналу через дотрима­н­ня укр. законодавства і викори­ста­н­ня між­нар. досвіду з проведе­н­ням необхід. заходів щодо запобіга­н­ня або максимально можливого зменше­н­ня дії не­сприятливих чин­ників, насамперед радіац., на здоровʼя та проф­придатність працівників; ран­ньої діагностики початкових від­хилень у стані їхнього здоровʼя; своєчас. реалізації заходів із превентив. виведе­н­ня персоналу із зони зараже­н­ня. Комплекс. мед. обстеже­н­ня й подальша екс­перт. оцінка (мед. контроль) стану здоровʼя до­зволяють вирішувати пита­н­ня допуску тієї чи ін. особи до робіт в умовах дії іонізуючого ви­промінюва­н­ня. Унаслідок багато­гран. діяльності, широкого викори­ста­н­ня джерел іонізуючого ви­промінюва­н­ня в нар. госп-ві, радіац. вплив на людину став повсякден. реальністю. Наявність діючих в Україні та світі АЕС та ін. під­приємств ядер. циклу, можливість диверсій. актів на цих обʼєк­тах чи умисного за­стосува­н­ня радіо­актив. матеріалів із терорист. метою, а також необхідність виріше­н­ня питань від­дал. мед. наслідків Чорнобил. ката­строфи чітко ви­значають спектр про­блем, які постають перед сучас. М. р.

Завантажити статтю