МОСАШВІ́ЛІ Іло Онисимович (სახელად ხალხი; 07. 01. 1896, с. Чаргалі, нині Душеті муніципалітету, Грузія — 04. 08. 1954, Тбілісі) — грузинський письмен­ник, драматург, пере­кладач. Навч. у Петрогр. психоневрол. ін­ституті (1914) та Харків. університеті (1914–17). Друкувався від 1916. Майстер громадян. лірики — 5 зб. під однак. на­звою «ლექსები» («Вірші», 1939; 1940; 1945; 1950; 1954), зб. «ლექსები, პოემები» («Вірші, поеми», 1952) та ін. У повоєн­ні роки працював пере­важно в галузі драматургії: пʼєси «სადგურის უფროსი» («Начальник станції», 1947) — про героїчну оборону Кавказу в роки 2-ї світової вій­ни, «ჩაძირული ქვები» («Потоплене камі­н­ня», 1949; Сталін. премія, 1951; укр. перекл. О. Новицького — К., 1952) — про життя грузинів у Туреч­чині тощо. Усі за­знач. твори ви­дані в Тбілісі. Писав також вірші й поеми для дітей, оповіда­н­ня, нариси, кіносценарії. Україні присвятив вірші «ზაპოროჟიელებს» («Запорожцям»), «მარია დემჩენკოს» («Марії Демченко»), «შენ, უკრაინავ, ჭარარა დედავ» («Ти, Україно, мати сива»). Пере­кладав з укр., рос. та ін. літ-р. У перекл. М. опубл. окремі поезії Т. Шевченка («Пере­бендя», «Гамалія», «Ой чого ти почорніло» та ін.), І. Франка (цикл «Вольні сонети»), Лесі Українки («Сім струн», «Якщо при­йде журба...», «Товаришці на спомин» та ін.), М. Бажана («Нічний рейс»). Низку віршів М. пере­клали М. Бажан, М. Пригара.