Мінеральних добрив промисловість

Визначення і загальна характеристика

МІНЕРА́ЛЬНИХ ДО́БРИВ ПРОМИСЛО́ВІСТЬ  — підгалузь хімічної промисловості, підприємства якої виробляють мінеральні азотні, фосфатні, калійні, складні й комплексні добрива, кислоти фосфору, сірчану, азотну, солі фосфору, барію, сірчистий натрій, різні солі, що містять фтор, тощо. Відтоді як нім. хімік Ю. Лібіх довів необхідність мінерал. живлення рослин (1840) і винайшов засіб одержання фосфорного добрива, відомого під назвою «простий суперфосфат», М. д. п. пройшла довгий шлях розвитку і перетворилася в одну з найбільш тоннаж. галузей світ. хім. промисловості. В Україні до 1917 діяли 2 суперфосфатні заводи — у Вінниці та Одесі. Вони працювали частково на привіз. сировині (мароккан. фосфорити) й на фосфатах Поділ. родовища. З відкриттям 1926 на Кольському п-ові (РФ) апатит. родовища, проблема сировини для виробництва фосфор. добрив в Україні була вирішена. 1930 Вінн. завод переведено на апатит. концентрат і побудовано цех простого суперфосфату на Костянтинівському державному хімічному заводі. 1954 уведено в дію Сумський суперфосфатний завод. Від 1970-х рр. розпочато виготовлення складних добрив, що містять два або три пожив. елементи (азот-фосфор, азот-фосфор-калій): амофос, нітрофос, діамофос, нітроамофоска тощо. У 1980-і рр. побудовано цехи з виробництва рідких комплекс. добрив, корм. добавок для тварин тощо. Для підвищення урожайності с.-г. культур, нормал. росту і розвитку рослин потрібні різні поживні елементи у формі, що добре засвоюється рослинами. Осн. життєво важливими елементами для рослин є азот, фосфор і калій, їх засвоюють рослини з ґрунту. Для живлення рослин ці та ін. елементи вносять у ґрунт у вигляді мінеральних добрив (М. д.).

Агрохіміками доведено, що при забезпеченні рослин усіма пожив. речовинами можна отримати до 50 % підвищення урожайності практично всіх культур землеробства. М. д. залежно від способу виробництва класифікують на прості й комплексні. Прості — М. д., що містять один пожив. елемент — азот, фосфор або калій. До них належать, напр., простий і подвій. суперфосфат, фосфоритне борошно (фосфорні добрива), аміачна селітра, карбамід, сульфат амонію (азотні добрива), хлористий калій, сульфат калію (калійні добрива). Комплексні добрива містять не менше двох живильних для рослин речовин у різних поєднаннях і співвідношеннях, складні добрива — два і більше поживних для рослин елементів, що входять до складу одного хім. з’єднання, напр., фосфати амонію, нітрофосфати тощо. Складно-змішані добрива отримують змішуванням готових простих добрив з уведенням до суміші рідких і газоподіб. продуктів.

Зокрема, за даними проведеного аналізу інформації Продовол. та с.-г. організацією (FAO) ООН, фактич. рівень внесення М. д. у різних країнах світу є досить високим. Найвищий показник спостерігається у Нідерландах, де в середньому із розрахунку на 1 га наявної земел. площі використовують для с.-г. виробництва 258 кг М. д. у перерахунку на 100 % осн. пожив. речовин, у Великій Британії — 247 кг, Ізраїлі — 240 кг, Німеччині — 202 кг, Білорусі — 194 кг, Польщі — 176 кг, Франції — 169 кг, Чехії — 153 кг, США — 137 кг, Італії — 129 кг, Угорщині — 118 кг, Туреччині — 107 кг. З огляду на це можна також стверджувати, що наявний рівень серед. урожайності вирощування осн. с.-г. культур у Нідерландах, Великій Британії, Ізраїлі та Німеччині — один із найвищих у світі, що є знач. мірою результатом оптимал. використання М. д. в аграр. виробництві на основі дотримання рекомендацій науковців цих країн та їх правильного розуміння з боку місц. фермерів за наявності відповід. фінанс. можливостей і доступності забезпечення придбання. Нинішній рівень використання М. д. у вітчизн. с. госп-ві, попри позитивні тенденції остан. років, залишається ще досить низьким як порівняно з рекомендаціями науковців та фахівців галузі, так і відносно показників багатьох розвинутих країн світу. Якщо порівняти окремі показники статистики із розрахунку на 1 га удобреної площі, то обсяги внесення усіх видів М. д. за вказаний період збільшилися від 98 до 123 кг, або майже в 1,2 раза, а її частка підвищилася від 80,8 до 89,4 % (Табл. 1).

Аналіз структури обсягу внесення М. д. 2017 за часткою пожив. речовин виявив, що бл. 67,3 % їх становили азотні, 17,9 % — фосфорні й 14,8 % — калійні. Враховуючи той факт, що нині наявний рівень використання М. д. у с. госп-ві не лише суттєво відстає від аналог. показника розвинутих в аграр. відношенні країн світу, але й не забезпечує простого дотримання балансу пожив. речовин в агросфері, то можна очікувати в подальшому його підвищення як важливого стратег. чинника збереження конкурентоспроможності галузі. Багато в чому це залежить від можливостей збереження і нарощування потужностей вітчизн. хім. промисловості. Найбільшим постачальником М. д. на світ. ринок є компанія «PotashCorp» (Канада), наступна — «Mosaic» (США), до десятки лідерів також входять «Беларуськалий» (Білорусь), «OCP» (Марокко), «Agrium» (Канада), «Is­rael Chemicals» (Ізраїль), «Yara» (Україна), «Уралкалий», «Сильвинит» (обидві — РФ). Серед ін. потуж. виробників — «Sinochem» (Китай), «IFFCO» (Індія), «Еврохим», «Фосагро», «Тольяттиазот» (усі — РФ), «SAFCO» (Саудів. Аравія), «EFC», «AFCCO» (обидва — Єгипет), ПАТ «Азот» (Україна) та «Koch» (США). Так, у структурі світ. виробництва азот. добрив найбільшу частку ринку в 2010-і рр. має Китай — 34 %, Україна — 3 % світ. ринку, фосфат. добрив — США (24 %), наступна — РФ (17 %).

Вироб-во М. д. завжди було і є одним зі стратегічно важливих сегментів вітчизн. хім. промисловості, що орієнтоване не лише на експорт, а й на забезпечення внутр. потреб аграр. сектору економіки. Остан. роками галузь зіткнулася із проблемами забезпечення сировиною для виготовлення М. д., що вплинуло на стабільність роботи хім. підприємств. Більшість з них виготовляють азотні добрива, а відтак, суттєво залежать від постачання імпорт. газу та його ціни. Значне її підвищення призводить фактично до зниження конкурентоспроможності виробництва М. д. та скорочення експорт. потенціалу галузі. Ці проблеми безпосередньо впливають на обсяги виробництва азот. добрив упродовж остан. років. Якщо 2010 в Україні виготовлено 2079,4 тис. т азот. добрив у перерахунку на поживні речовини (N), 2013 — 3474,6 тис. т, то 2017 — 1404,0 тис. т. Особливістю виробництва М. д. є те, що їх можуть також використовувати як компоненти для отримання ін. видів продукції хім. промисловості. 2017 у структурі їх випуску переважав аміак безводний, а також нітрат амонію (Табл. 2).

Значну частину азот. М. д. в Украї­ні виготовляють на підприємствах ХК «Ostchem Holding AG», що об’єднує, зокрема, ПАТи «Азот» (Черкаси), «Рівнеазот», Сіверськодонец. об’єдн. «Азот» (Луган. обл.) та ін. підприємства хім. промисловості. Також азотні добрива випускає Одеський припортовий завод. Щодо ін. видів М. д. — фосфор. і калійних, то їхнє виробництво суттєво коливається в різні роки. Деяке зростання випуску фосфор. добрив спостерігалося лише 2010–12, коли його обсяги безпосередньо збільшилися більш ніж удвічі — від 22,5 до 51,6 тис. т. Подібна ситуація склалася також із калій. добривами, 2016 їхнє виробництво становило 4,8 тис. т. Нині випуск фосфор. добрив в Україні з кожним роком знижується. Насамперед це пояснюється різким підвищенням ціни на рос. апатит. концентрат — сировину, на якій базувалося укр. виробництво фосфат. добрив.

В останні роки підприємства працюють на пн.-афр. (алжир., мароккан.) та сирій. фосфоритах. Нині досить велику частину складних комплекс. М. д. імпортують, хоча вітчизн. хім. пром-сть має потенціал збільшення обсягів їхнього виробництва. Зокрема це стосується діяльності ПАТ «Сумихімпром», де випускають значну номенклатуру М. д.: сульфат амонію, суперагро NP (10:40, 12:24) та NPК (4:20:20, 15:15:15, 5:16:36, 6:24:12, 8:19:29, 8:24:24, 10:20:20, 10:26:26, 12:24:12, 14:18:18 +6S+1B і 14:23:14 +6S+1B), суперфосфат гранульов. амонізований. Вітчизн. ринок М. д., з метою нарощування виробництва та експорту продукції, потребує реорганізації осн. видів діяльності (позитив. зміни кількісно-якіс. параметрів маркетинг. діяльності, сфери виробництва та зв’язків із постачальниками сировини, транспорт. діяльності та сфери збуту), а також інтенсив. розвитку додатк. видів діяльності (розвитку експортно-орієнтованих фінанс. послуг, внутр. корпоратив. інтеграції та міжкорпоратив. спів­роб-ва, створення й актив. використання торг. марки). Такий підхід до реформування галузі означатиме використання науково обґрунтованої конкурент. стратегії, яка реалізується у свідомому формуванні міжнар. конкуренції.

Осн. наук. інституціями, що вивчають проблеми виробництва М. д. в Україні, є Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів, Сумський державний університет, «Харківський політехнічний інститут» Національний технічний університет, «Київсь­кий політехнічний інститут» Національний технічний університет України, з проектування підприємств М. д. п. — ПАТ «Урхімпроект» (Суми). Серед провід. учених галузі — В. Склабінський, І. Астрелін, С. Вакал.

Завантажити статтю