НАЗА́РЕНКО Олег Кузьмович (25. 02. 1936, зернорадгосп «Шахтар», нині у межах смт Велика Новосілка Донец. обл. — 22. 09. 2014, Київ) — матерiало­знавець, фахівець у галузі електрозварюва­н­ня та технології металів. Доктор технічних наук (1976), професор (1988), член-кореспондент НАНУ (1992). Заслужений діяч науки і техніки України (2004). Державна премія України в галузі науки і техніки (2006), премія ім. Є. Патона НАНУ (2013). Державні нагороди СРСР. Закiн. Київ. університет (1958), де від­тоді й працював. 1959–2014 — в Iн-тi електрозварюва­н­ня НАНУ (Київ): 1977–2014 — завідувач від­ділу дослідж. фіз. процесів, технології і устаткува­н­ня для електрон­но-променевого та лазер. зварюва­н­ня. Наукові дослідже­н­ня стосувалися електрон­но- й іонно-променевого та лазер. зварюва­н­ня й обробле­н­ня матеріалів, створе­н­ня від­повід. технологій і устат­кува­н­ня. Об­ґрунтував фіз.-тех. можливості уникне­н­ня дефектів у звар. зʼ­єд­на­н­нях при пробоях в електрон. гарматі шляхом короткочас. зня­т­тя при­скорювал. напруги; на цій основі створив досконалі джерела живле­н­ня. Роз­робив принципи автоматич. спрямува­н­ня електрон. променя вздовж зварюваного стику та створив від­повід­ні системи, що використовують вторин­но-електрон­ну емісію із зони зварюва­н­ня як джерело інформації. За його участі впроваджено технології та устаткува­н­ня для електрон­но-променевого зварюва­н­ня ракет. і газотурбін. двигунів на під­приємствах «Пів­денмаш» (Дні­пропетровськ, нині Дні­про), «Мотор-Січ» (Запоріж­жя), Пд. турбін. заводі (Миколаїв); технології та устаткува­н­ня для електрон­но-променевого зварюва­н­ня транс­місій. вузлів автомобіля «Таврія» на Мелітопол. мотор. заводі (Запоріз. обл.) та автобусів «ЛАЗ» на Львів. автобус. заводі.