Овчинникова Олена Василівна
ОВЧИ́ННИКОВА Олена Василівна (01. 10. 1935, Київ) — графік, есеїстка. Дочка Р. Марголіної та В. Овчинникова. Член НСХУ (1965). Закін. Київський художній інститут (1960; викл. В. Касіян, О. Пащенко, І. Селіванов), де згодом викладала малюнок (1969–82). У 2001 емігрувала до США, живе й працює у м. Піттсбурґ (шт. Пенсильванія). Учасниця респ. (від 1960), всесоюз. і зарубіж. (від 1961) мистецьких виставок. Персон. — у Києві (1987, 1995). Основні галузі — станк. і книжк. графіка, монум. мистецтво. Ілюстраторка понад 25-ти книжок: твори укр. та зарубіж. письменників («Вир» Г. Тютюнника, 1971; «Маруся» Г. Квітки-Основʼяненка, 1985; «Вершники» Ю. Яновського, 1987), дит. видання («Казки» Л. Демʼяна, 1969) та ін. Для її творів характерні ритмічність та завершеність композицій, монум. виразність силуетів і карбована чіткість у графіці, синтез нац. худож. спадщини та оновленої форми. Авторка низки есе, зокрема в ж. «Всесвіт», написаних під враженнями поїздок за кордон: «12 дней во Франции» (1966), «Я не стану описывать Колизей» (1971), «Америка: шедевры и муляжи» (1978) тощо. Роботи зберігаються у НХМ та Музеї укр. діаспори в Києві, Вінн., Дніпроп., Одес., Запоріз., Микол., Полтав., Херсон. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- серії ліногравюр — «Люди з Верховини», «Мирне літо» (обидві — 1963), диптих «Балада про синів» (1967), «Свято, що завжди з тобою» (1971), серія літографій «Житіє протопопа Авакума» (1977), серії — «Київський щоденник» (1990-і рр.), «Емігрантські сни» (2002–07); темпер. живопис — «Пологовий будинок» (1967), «Святкові сорочки для десяти синів» (1971), «Кришталева чара» (1980), «Жнива» (1983), «Рушники» (1994), «Благодійні обіди» (1997); монум. розписи — «Гопак», «Краков’як» (обидва — 1990, у фойє концерт. залу київ. готелю «Інтурист»).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
