ОНО­ПРІЄ́НКО Юрій Іванович (15. 05. 1941, Київ — 25. 09. 2017, м. Владивосток, РФ) — палеонтолог-страти­граф, методолог науки. Брат В. Оно­прієнка. Кандидат геологічно-мінералогічних (1973), доктор біо­логічних (1992) наук, професор (1997). Закінчив Київський університет (1965). У 1956–60 працював мотористом у м. Ірпінь Київської обл.; 1966–72 — геологом Центральної комплексної тематичної екс­педиції Пів­нічно-Східного геологічного управлі­н­ня (м. Мага­дан, РФ); 1972–2017 — головний науковий спів­робітник Біо­лого-ґрунтового ін­ституту Далеко­східного від­діле­н­ня РАН (Владивосток), водночас — професор Далеко­східного університету та технічного університету. Під час на­вча­н­ня у Київському університеті, де, зокрема, захистив кандидатську дисертацію (науковий керівник — О. Ейнор), роз­почав дослідницьку діяльність із палеонтології та геології, ви­вчав психологію творчості, опанував кілька європейських мов. На Далекому Сході за­ймався геологічною зйомкою, палеонтологічними дослідже­н­нями, зокрема палеозойськими коралами, роз­робив методи й техніку їхнього лабораторного ви­вче­н­ня. Побудував системно-інформаційну методологію еволюційних систем, об­ґрунтував закон збереже­н­ня інформації в біо­логії, принципи інформаційного аналізу біо­логічних систем, концепцію інформаційного стереотипу й кооперацій.