Опільський Юліан

Визначення і загальна характеристика

ОПІ́ЛЬСЬКИЙ Юліан (справж. — Рудницький Юрій Львович; 08. 12. 1884, Тернопіль — 09. 02. 1937, Львів) — письмен­ник, педагог. Брат С. Рудницького та С. Дністрянської. У дит. віці важко захворів на викривле­н­ня хребта; 1898 залишився круглим сиротою, опікувалася ним старша сестра. Закін. укр. Академ. гімназію у Львові (1902). Студіював 4 семестри філософію і класичну філологію у Львів. університеті, закін. Університет м. Ґрац (Австрія, 1907), після чого повернувся до Львова. Викладав нім. і класичні мови у рідній гімназії, згодом став референтом Кра­йової шкіл. ради, написав під­ручники з нім. мови (зокрема «Під­ручник до науки німецької мови», Л., 1916) та редагував ж. «Українська школа». Літ. творчість починав із поезії, однак його вірші не мали худож. вартості. Увагу читачів привернув повістю на істор. тему «Іду на вас» (1918). Після неї ви­йшли «В царстві золотої свободи» (1920), «Золотий лев» (1926), «Ідоли падуть» (1928), «Сумерк» (1929; усі — Львів). У них по­стає широка панорама минулого: становле­н­ня Київ. Держави до 16 ст., коли укр. землі стали ареною боротьби між Польщею та Литвою, опір укр. насел. заво­йовникам, зокрема героїчна оборона Луцького замку та початки пробудже­н­ня нац. сві­домості. У 1920–30-і рр. особливо популярною була тема істор. минулого, в якій ви­окремлювалися повісті «Шоломи в сонці», «Шестикрилець» Катрі Гриневичевої, «Вадим», «Крутіж» Б. Лепкого, «На уходах», «За се­строю» А. Чайковського, цикл повістей Ю. Косача — це тільки в Галичині, і цей пере­лік можна було б продовжувати. Твори О. вирізняються навіть на цьому колорит. тлі глибоким проникне­н­ням у духов. клімат епохи, історіософічністю. Так, по­стать князя Святослава («Іду на вас») утілює тип полководця молодої держави, який прагне роз­ширити її межі. Але роз­гром Хозар. каганату від­крив дорогу на Русь печенігам і половцям, яких раніше стримували хозари, що князь зро­зумів надто пізно. У повісті «Ідоли падуть» роз­крито вже утвердже­н­ня принципів держ. влади, якому сприяло за­провадже­н­ня християнства, що допомогло зміцнити становище Київ. Держави й утвердити її місце серед країн Європи. Автор роз­криває складний процес зміни світос­прийня­т­тя при пере­ході на нову віру, який утвердився через синтез традиц. язичниц. обрядовості з християн. віровче­н­ням. У по­глядах і вчинках персонажів О. діє свій морал. закон, свій кодекс честі. Твори письмен­ника можна від­нести до жанру істор.-пригодниц. повісті, що на­ближається до вальтер-скот­тів. роман. типу, де сюжет. стрижнем ви­ступає герой, який не належить до видат. істор. по­статей, але волею об­ставин опиняється на гребені важливих істор. подій і бере в них активну участь. Такий під­хід дає можливість письмен­никові, змальовуючи істор. тло, проникнути в різні закутки сусп. життя — від селян. хати до воєводських та великокняжих покоїв, створити цікаві колізії, пригодниц. ситуації та любовні інтриги. У «Сумерку» та ін. повістях («Діти Одіна», «Поцілунок Іштари», «Танечниця з Пібасту», «Під орлами Роми») письмен­ник пробує якомога глибше зануритися в атмо­сферу епохи, про яку збирається писати. Якщо про неї залишилося мало письмових джерел, він намагається компенсувати це твор. уявою. Майже всі повісті О. закінчуються пере­могою доброго начала — і це не лише дотрима­н­ня вимог пригодниц. жанру, а й віра в те, що добро і справедливість є рушій. силами історії. Про що б не писав О., він ставив перед собою зав­да­н­ня озна­йомити читача з побутом, звичаями, вірува­н­нями мешканців країни, про яку пише, — Стародав. Єгипту, Вавилону, Риму, Скандинавії. Зі спогадів про письмен­ника ді­знаємося, що перед тим, як писати повість про Стародав. Вавилон, він зна­йомився з клинописом, а перед повістю «Танечниця з Пібасту» ви­вчав єгипет. ієрогліфічне письмо, що творить їх «загальнолюдський під­клад». Його іменем на­звано вулиці в Тернополі, Львові, Івано-Франківську та ін.

Тв.: Опирі. Л., 1920; Вовкулака. Л., 1922; Поцілунок Іштари. Л., 1923; Золотий лев. Краків, 1941; К., 1981; Упирі. Л., 1965; Іду на вас. Л., 1988; Твори: В 4 т. Л., 1994–2005; Ідоли падуть. К., 2000.

Літ.: Громʼяк Р. Історична проза Юліана Опільського // Опільський Ю. Золотий лев: Повісті. К., 1981; Гнатюк М. Майстер історичної прози // Опільський Ю. Іду на вас. Л., 1988; Ільницький М. «Загальнолюдський під­клад» // Ільницький М. На пере­хрестях віку: В 3 кн. Кн. 1. К., 2008; Янкова Н. Юліан Опільський та його «мислячі історичні твори» // Опільський Ю. Іду на вас. Ідоли падуть. К., 2009.

М. М. Ільницький

Завантажити статтю