Олашин Василь Степанович
ОЛА́ШИН Василь Степанович (09. 12. 1945, с. Горінчово Хуст. р-ну Закарп. обл.) — скульптор. Батько В. В. Олашина. Обл. премія ім. Й. Бокшая та А. Ерделі (2006, 2014, 2019, 2021). Член НСХУ (1977). Закін. Ужгород. училище приклад. мистецтва (1964; викл. І. Гарапко, М. Попович) та Київ. худож. інститут (1984; викл. В. Борисенко, В. Бородай, І. Макогон). Від 1970 працював у вироб. майстернях підприємства «Художфонд» Закарп. обл. НСХУ. Від 2006 — на творчій роботі. Основна галузь — станк. та монум. скульптури. Створює памʼятники відомим істор. та громад. діячам. Для робіт О. характерне певне спрощення форм, індивідуал. стилізація, використання елементів християн. символіки. Митець не копіює дійсність, а творить нову через узагальнення форм, вирішення відповід. теми пластич. засобами, композицією. Учасник обл. (від 1969), всеукр. (від 1971), закордон. (від 1974) мистецьких виставок. Персон. — в Ужгороді (2020).
Додаткові відомості
- Основні твори
- пам’ятники — «Лісоруб» в смт Буштино (1984), «Мадонна» у м. Мукачево (1990; обидва — Закарп. обл.), воїнам-афганцям в Ужгороді (1995), князю Ф. Корятовичу в Мукачів. замку «Паланок» (1996), репресованим (2009) і монумент воїнам, які загинули під час проведення антитерорист. операції на Сх. України (2019) в Ужгороді; об’ємна скульптура «Гандболістки» на фасаді навч.-спорт. бази олімп. підготовки «Святошин» у Києві (1986); станкові скульптури — «Вічність» (1988), «Берегиня-мати» (1997), «Вічний діалог» (2003), «Молитва» (2005), «Мелодія минулого» (2008), «Верховинська каріатида» (2009); скульптури малої форми — «Викрадення Європи» (1998), «Кирило і Мефодій» (2001); мемор. дошка Ф. Гленцу в Ужгороді (2006); погруддя Т. Шевченка в смт Воловець Закарп. обл. (2007).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 