КЛІР (від грец. ϰλῆρος — жереб) — назва усіх священ­но- та церковнослужителів у християнській Церкві, яких офіційно при­значено для культового служі­н­ня. Ін. назва — причет. Окрім ієрархії ступенів священства для кліриків, чимало Церков, напр., РКЦ, мають паралельну ієрархію адм. влади. У тих Церквах, де висвяче­н­ня на священика є таїнством, до трьох осн. ступенів священства (єпископ — пресвітер — диякон) додають низку нижчих ступенів. У деяких Церквах, пере­важно в катол., кліриків поділяють на регулярних і світських, залежно від того, чи є вони чл. чернечих чинів або ін. церк. установ, де складають чернечі обітниці. У катол. і православ. Церквах кандидатів у клірики висвячує в сан єпис­коп шляхом рукопокла­да­н­ня. Духовенство, яке є носієм таїнства священства, отриманого під час висвяче­н­ня, від­різняється від мирян зовн. ознаками (особл. одяг) і способом життя (без­шлюбність священиків та єпис­копів у римо-католиків і єпис­копів у православних). У проте­стант. Церквах від­мін­ності між кліриками та мирянами значно менші, в деяких із них термін «священик» узагалі не вживають.