Попович Михайло Дмитрович

ПОПО́ВИЧ Михайло Дмитрович (11. 02. 1908, с. Великі Комʼяти, нині Берегівського р-ну Закарпатської обл. — 18. 05. 1956, Ужгород) — письмен­ник, видавець, юрист, громадський діяч. Закінчив Мукачівську гімназію (нині Закарпатська обл., 1927), юридичний факультет Карлового університету в Празі (1930). Працював в окружних судах на Закарпат­ті: у Берегові, Хусті, Севлюші (нині Вино­градів) та Ужгороді. Від­бував строкову службу в чехо-словацькій армії. Під час угорської окупації був мобілізований у гортіївську армію, як юрист-інтен­дант за­ймався від­правле­н­ням військ на Східний фронт у м. Хуст (1942—1944). Будучи противником окупаційного режиму, став інформатором партизанського угрупува­н­ня Ф. Патакі. Після викри­т­тя групи 20 березня 1944 заарештований і засуджений до страти, але за клопота­н­ням зна­йомого з часів Чехо-Словач­чини, а під час війни члена угорського парламенту А. Бродія, смертну кару було замінено пожит­тєвим увʼязне­н­ням. Покара­н­ня від­бував у німецьких концтаборах Дахау, Нацвейлер, Шимберґ, був свідком загибелі поета-антифашиста Д. Вакарова. На Закарпа­т­тя повернувся влітку 1945. Працював у Народній раді Закарпатської України, а після офіційного при­єд­на­н­ня краю до УРСР був при­значений начальником від­ділу Закарпатського облвиконкому (1946—53). У 1953—56 — директор обласної філії республіканського видавництва «Радянська школа», діяльність якого мала велике значе­н­ня для роз­витку школи та освіти Закарпа­т­тя, насамперед у ви­дан­ні під­ручників для угорських та румунських шкіл. Його заслугою стало й ви­да­н­ня творів поета Д. Вакарова («Из­бран­ные стихи», 1955), до якого написав вступну ста­т­тю «Пламен­ный певец Верховины». Попри прихильність до радянської влади, органи без­пеки й чисельні опоненти згадували йому минуле як юриста часів Чехо-Словач­чини і гортіївського військового, неодноразово довелося йому бути на допитах у службі без­пеки. Щоб «реабілітуватися», П. 1946 вступив до КПРС, на початку «холодної» війни написав нарис «Происки и бесчинства американского империализма на Закарпатье в 1917—1921 гг.», де гостро критикував діяльність Г. Жатковича та американський план при­єд­на­н­ня Закарпа­т­тя до Чехо-Словач­чини. Творчий шлях П. роз­почав ще у гімназійні роки як російськомовний поет. До війни видав книжечки поезії «Первые стихи» (Прага, 1928), «Хата: Стихи для детей» (1937), баладу «Добрянскій» (1938; обидві — Ужгород). Друкував також твори в альманасі карпаторуських студентів у Празі «Возрождение», в «Литературном альманахе» (1943). Цікавими є спогади про пере­бува­н­ня у німецькому концтаборі, участь у партизанському під­піл­лі (газета «Закарпатська правда», 1945), а також спогади про Д. Вакарова. Посмертно ви­йшла друком книга «Думы о Верховине» (Уж., 1959) із перед­мовою В. Попа.

Завантажити статтю