Працюк Богдана Михайлівна
ПРАЦЮ́К Богдана Михайлівна (06. 02. 1973, Київ) — композитор, педагог. Дочка М. Степаненка, Любові, онука Володимира Працюків. Членкиня НСКУ (1999). Лауреатка міжнародних конкурсів імені М. Лисенка (1992, 2-а премія) та студентів-композиторів «Gradus ad Parnassum» (1995, 3-я премія; обидва — Київ). Закінчила Національну музичну академію України (Київ, 1997, кл. Л. Колодуба) та аспірантуру при ній (2001; керівник Н. Герасимова-Персидська). Стажувалася у Є. Кнапіка (м. Катовіце, Польща, 2003). Від 1999 викладає у Національній музичній академії України. Від 2010 — регент при храмі святителя Луки Кримського (Київ). Як композиторка працює у різних напрямах. У її інструментальній музиці відчувається добре знання оркестрової партитури й виразне використання тембрових та технічних можливостей інструментарію. У хоровій музиці переважають акапельні твори на канонічні християнські тексти, що обумовлено серйозним вивченням теологічного вчення. Твори П. звучали на фестивалях «Форум молодих», «Музичні премʼєри сезону», «Київ Музик Фест», а також у Білорусі, Італії, Нідерландах, Німеччині, Канаді, Польщі, Росії. Хорові твори П. виконували такі колективи, як «Хрещатик», «Кредо», «Дзвіночок», «Світилен». Як музикознавець досліджує використання дзвонів у музиці сучасних композиторів.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Дзвони в сучасній музиці (до постановки питання) // Українське музикознавство. 2002. Вип. 8; Час та дзвін // Наук. вісн. Нац. муз. академії України. 2003. Вип. 25; Колокола в творчестве Л. Н. Колодуба // Там само. 2006. Вип. 50 (усі — Київ).
- Основні твори
- опера «Античне коло» (2004); для симфонічного оркестру — 2 симфонії (1997; 1999), Симфонієта (2004), Концерт для клавесина, струнного квінтету та фортепіано (1996, присвячений К. Галлану), для скрипки і симфонічного оркестру пам’яті Н. Горюхіної (2000), 2 концерти для фортепіано та струнного оркестру (1-й (дитячий) — 1990, 2-а редакція — 2001; 2-й — 2003); Сюїта в старовинному стилі для скрипки і фортепіано (1996); «Речитатив та Арія» для скрипки і органа (1998); для фортепіано — 2 сонати (1995; 1995), Сюїта на тему В. Сильвестрова (1996); цикл романсів на слова М. Метерлінка (1994); «Три сонети Шекспіра» для сопрано та фортепіано (1995); пісні, обробки пісень; хори «Ірмоси Пасхи» (2008), «Похвала преподобному Антонію Києво-Печерському» (2010), «Похвала преподобному Феодосію Києво-Печерському» (2012), «Достойно єсть» (2015).
Людина 