Попадюк Любомира Іванівна

ПОПАДЮ́К Любомира Іванівна (08. 04. 1928, м. Дукля, нині Під­карпатського воєводства, Польща — 19. 09. 1984, м. Самбір Львівської обл.) — учасниця правозахисного руху. Мати З. Попадюка. Закінчила Львівський університет (1953). Від­тоді учителювала. Від 1955 викладала німецьку мову у Львівських університеті та консерваторії. Водночас брала активну участь у культурному житті, грала у симфонічному оркестрі Львівського оперного театру. До кола її спілкува­н­ня входили І. Гель, В. Чорновіл, Ігор та Ірина Калинці, М. Косів, Михайло та Бог­дан Горині, В. Мороз. П. перед­руковувала літературу українсько- й російськомовного самвидаву (зокрема твори І. Дзюби, В. Чорновола, В. Мороза), до чого залучила й сина. Автори та персонажі самвидаву часто бували, а інколи тимчасово проживали в її помешкан­ні, 25 грудня 1971 у ньому від­значив свій день народже­н­ня В. Чорновіл, 12 січня 1972 тут, як і в сотнях помешкань української інтелігенції, був проведений обшук. 1973 звільнена з роботи, працювала мед­статистиком у лікарні, звідки звільнена 1977 після опублікува­н­ня в г. «Львовская правда» злісного пасквіля проти неї, А. Пашко, О. Антонів, Г. Садовської, які під­тримували листува­н­ня й особисті стосунки з ре­пресованими та їхніми родинами, зокрема й не українцями, зу­стрічалися зі звільненими, під­писували заяви та зверне­н­ня на захист політвʼязнів. Двічі мала побаче­н­ня із сином в увʼязнен­ні. Від 1981 хворіла, померла після другого інсульту.

Завантажити статтю