ПОЛУЕ́КТОВ Микола Сергі­йович (13(26). 10. 1910, Одеса — 15. 04. 1986, там само) — хімік. Доктор хімічних наук (1960), професор (1965), академік АН УРСР (1972). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди. Закінчив Одеський хіміко-фармацевтичний ін­ститут (1931). Від­тоді працював науковим спів­робітником Української філії НДІ рідкісних металів («Укргіредмет»), від 1957 — Одеських лабораторій Ін­ституту загальної та неорганічної хімії АН УРСР, на базі яких 1977 створено Фізико-хімічний ін­ститут АН УРСР: 1958–86 — завідувач від­ділу фізико-хімічних методів аналізу. Під керівництвом П. створені методи якісного та кількісного напів­мікрохімічного ви­значе­н­ня елементів у рудах та мінералах, вперше за­стосовані радіо­активні ізотопи в аналітичній хімії цирконію і гафнію. Подав теоретичні об­ґрунтува­н­ня й практичні рекомендації до за­стосува­н­ня методів полумʼяної фотометрії та «холодного пару» для ви­значе­н­ня ртуті, а також за­стосува­н­ня органічних ре­агентів у спектрофотометричному і люмінесцентному аналізі. Роз­робив понад 250 методик полумʼянофотометричного, атомно-абсорбційного, спектрометричного та люмінесцентного ви­значе­н­ня рідкісних, рідкісноземельних, роз­сіяних, лужних та лужно-земельних елементів, металів-токсикантів у різних природних і промислових обʼєктах.