Паліцин Іван Осипович

Визначення і загальна характеристика

ПА́ЛІЦИН Іван Осипович (справжнє — Паліце; 17. 11. 1865, м. Вліневес поблизу м. Мельник, Австро-Угорщина, нині Чехія — 03. 06. 1931, м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ) — скрипаль, диригент, педагог. Заслужений артист РСФРР (1925). Герой Праці (1925). Закінчив Київське музичне училище (кл. скрипки О. Шевчика) та медичний факультет Московського університету (1890), де грав і був другим диригентом симфонічного оркестру. Уроки диригування брав у Й. Прибіка, коли той працював у Києві. 1890 — один із засновників Саратовського оперного театру, від 1893 — у Казансько-Саратовській оперній групі (обидва — Росія); 1901–07, 1908–10 — головний диригент Київського оперного театру, де 29 вересня 1901 на відкритті нової будівлі диригував оперу «Життя за царя» М. Глінки (вперше з повної партитури з духовим оркестром). За період роботи в Києві здійснив постановки 42-х опер. 1907–08, 1910–13 — головний диригент Опери С. Зиміна (Москва). 1911 брав участь в «Російських сезонах» С. Дягілєва в Парижі, 1913–17 — в Одеському оперному театрі, 1917–23 –Залізничному оперному театрі в Києві. 1920–21 разом із Я. Степовим, А. Петрицьким, Б. Ніжинським, М. Микишею, Ф. Орешкевичем та П. Гончаровим був засновником «Української районної опери», диригував в оперному театрі, виступав з Державним симфонічним оркестром імені М. Лисенка, керував оперним класом в Консерваторії (усі — Київ). 1923–24 — головний диригент Харківського, 1924–29, 1930–31 — Свердловського, 1929–30 — Бакинського оперних театрів. Помер за пультом під час репетиції симфонічного оркестру. Серед великого оперного репертуару — «Пікова дама» П. Чайковського (м. Саратов, 1892), «Дон Карлос» Дж. Верді (Казансько-Саратовська оперна група, 1895, вперше в Росії), «Різдвяна ніч» М. Лисенка (до 35-річчя творчої діяльності автора), «Продана наречена» Б. Сметани (вперше в Україні; обидві — 1903), «Борис Годунов» М. Мусоргського зі сценою «Під Кромами» (1908; усі — Київ), «Долина» Е. д’Альбера (1911, вперше в Росії), «Сестра Беатріче» О. Гречанінова (1912; обидві — Москва), «Флорентійська трагедія» Б. Яновського (Одеса, 1914; обидві — 1-е виконання), «Галька» С. Монюшка (українською мовою за участю М. Литвиненко-Вольгемут, М. Донця, І. Козловського, Харків, 1924) та ін. Керував оперним класом в Київському музичному училищі, Свердловському музичному технікумі.

Завантажити статтю