Перфецький Леонід

ПЕРФЕ́ЦЬКИЙ Леонід (23. 02. 1901, с. Ладижинка Уманського пов. Київської губ., нині Уманського р-ну Черкаської обл. — 25. 10. 1977, м. Монреаль, провінція Квебек, Канада) — художник-баталіст, графік. Член Спілки українських образотворчих мистців (1942). Навчався в університетах Москви та Казані. Був мобілізований до армії, закінчив школу прапорщиків у Петергофі (поблизу Петрограда, нині Санкт-Петербург). Від 1918 — у Києві. До 1921 воював у складі Армії УНР. У його рисунках і олійних творах того часу відображено бій під Крутами 29 січня 1918, здобуття «Арсеналу», підняття українського прапора на Чорноморському флоті у квітні 1918, події Зимових походів армії УНР 1919–21. У 1921 інтернований до табору військовополонених у м. Тарнув (Польща). До 1924 студіював малярство у Краківській академії мистецтв (викладачі С.-М. Дембіцький та Ю. Пеньковський). 1922 вступив до Союзу українських студентів-емігрантів; підтримував творчі взаємини з відомим польським баталістом В. Коссаком. 1923–24 під час літніх канікул приїжджав до Львова, ілюстрував видання «Червоної калини», відвідував лекції рисунка в Мистецькій школі О. Новаківського, брав участь у виставках Гуртка діячів українського мистецтва (1922–23). Його батальні твори, виконані в реалістичній манері, сприймалися як безпосередні візуальні нотатки учасника й очевидця недавніх бойових дій («Відворот “Залізної дивізії”», «Наскок мазепинців», «Атака»). У паризький період творчості (1925– 41) студіював малярство в Академії А. Лота; на громадських засадах очолював Бібліотеку та Український музей імені С. Петлюри; 1937 — куратор виставки з нагоди 250-ліття здобуття гетьманської булави І. Мазепою (створив до цієї дати акварель «Зустріч Карла ХІІ з козаками»). У роботах з’явилися модерні, конструктивістські форми (цикл ілюстрацій з пластового життя, батальні сцени оборони Львова 1918, історичне полотно «Крути» та ін.). Експонував твори в престижних галереях Парижа, надсилав їх на виставки у Львів. 1942 вивезений на сільськогосподарські роботи до Берліна. Наприкінці цього ж року на прохання редакції як співробітника «Українського видавництва», ілюстратора щомісячника «Наші дні» відпустили до Львова, де брав участь у виставках Спілки українських образотворчих мистців (1942–43; «Козаки під Трапезундом», «Хуртовина», «Полковник Чепель», «Напад на авто», «Німецька стежа», «Невдалий прорив»). Викладав рисунок у заснованих під керівництвом В. Кричевського Вищих образотворчих студіях. Водночас — учитель малювання на Дворічних заочних курсах образотворчого мистецтва в Інституті народної творчості. Наприкінці березня 1944 виїхав до с. Лабова (нині Малопольське воєводство, Польща), де працював разом із В. Кричевським, М. Бутовичем, С. Литвиненком та Т. Бережницьким над розписом греко-католицької церкви. 1944 був художником-кореспондентом української дивізії «Галичина»; твори із життя її бійців публікував на сторінках часопису «До перемоги» (згодом — «До зброї»). 1944 емігрував на Захід. Перебував у таборі для переміщених осіб у Зальцбурзі (Австрія). Від 1946 — член управи Української спілки образотворчих мистців та експонент її виставок у Мюнхені та Реґенсбурзі (обидва — Німеччина, 1947). У таборах виконав композицію «Україна в боротьбі». 1954 оселився в Монреалі. Працював ілюстратором українських часописів та календарів; оздобив декоративним розписом українську церкву Святого Духа та каплицю Ораторії святого Йосифа. Автор серії акварелей та нарисів «Пластове життя на чужині» та ілюстрацій до «Енеїди» І. Котляревського, де козаки Енея зображені в одностроях петлюрівців. Учасник багатьох виставок української діаспори в Канаді. Персональні — в Едмонтоні (Канада, 1962), Нью-Йорку та Філадельфії (шт. Пенсильванія, США; обидві — 1965). Започаткував історію українського коміксу, створивши роботи на тему «Україна в боротьбі» (вперше надруковано 1954 в журналі «Америка»). Виконав серію із 24-х містично-символічних композицій на тему «Апокаліпсису» (1960-і рр.). Під час 2-ї світової війни роботи П. з Українського музею в Празі втрачено через потрапляння авіабомби; 40 його полотен з Українського музею імені С. Петлюри в Парижі вивезено німецькими окупантами; 1952 твори із колекції Національного музею у Львові знищено більшовицьким режимом. 2021 в Києві проведено творчий вечір, присвячений 120-річчю від дня народження П.; на його честь названо вулицю у Львові; 23 лютого, у день народження мистця, відзначають День українського коміксу.

Рекомендована література

1. Materiały do dziejów Akademii Sztuk Pięknych w Krakowie. Wrocław; Warszawa; Kraków. 1969. T. 2;
   Google Scholar Internet
2. Мегик П. Леонід Перфецький // Нотатки з мистецтва. 1978. Ч. 18;
   Google Scholar Internet
3. Леонід Перфецький. Нью-Йорк; Торонто, 1990;
   Google Scholar Internet
4. Волошин Л. Мистецька школа Олекси Новаківського у Львові: Біогр. слов. учнів. Л., 1998;
   Google Scholar Internet
5. Холодний П. (молодший). Леонід Перфецький — баталіст // Образотворче мистецтво. 2001. № 3;
   Google Scholar Internet
6. Коваленко С. Перфецький Леонід // Чорні запорожці: історія полку. 2-е вид. К., 2015.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю