Палеогеографія

ПАЛЕОГЕОГРА́ФІЯ (від палео… і географія) — наука про давню природу земної поверхні, що вивчає просторово-часові закономірності розвитку давньої географічної оболонки та її складових. Завданням палеогеографічних досліджень є визначення етапності у розвитку географічної оболонки та відтворення особливостей природи на кожному із етапів. Предмет дослідження П. — давня географічна оболонка, об’єкт — рештки давньої природи, що збереглися у земній корі як палеогеографічні пам’ятки. П. поєднує галузеві дослідження, спрямовані на вивчення складових давньої географічної оболонки (палеогеологія, палеогеоморфологія, палеопедологія, палеогідрологія та палеоокеанологія, палеокліматологія, палеозоогеографія та палеоботанічна географія), а також узагальнюючі наукові напрями, спрямовані на синтез результатів галузевих наук — загальна, регіональна, прикладна П., палеоландшафтознавство і палеоекологія. Кожна із цих наук містить свої складові. П. займає проміжне місце між географією, геологією та біологією, а четвертинна П. також тісно пов’язана з археологією (геоархеологія) та антропологією. Основним методологічним прийомом П. є палеогеографічна реконструкція, загальною ж філософською основою палеогеографічних реконструкцій — принципи відбиття, аналогій і актуалізму (уніформізму), розвитку, цілісності та взаємодії. Термін «П.» відомий від 1881, проте становлення теорії і принципів, що використовують у цій науці, відбувалося від середини 19 ст. В Україні П. набула розвитку у працях К. Феофілактова, П. Армашевського, П. Тутковського, М. Балуховського, В. Крокоса, Д. Соболєва, В. Бондарчука, П. Заморія та ін. 1960 у Києві створено атлас палеогеографічних карт Української та Молдавської РСР. Значний внесок у розвиток П. та, зокрема, П. четвертинного періоду зробив М. Веклич. Під його керівництвом колективом авторів створено схему палеогеографічної етапності плейстоцену та пліоцену України, ним розроблено основи палеоландшафтознавства. Галузеві та узагальнювальні напрями П. розвивали П. Гожик, О. Адаменко, Н. Сіренко, С. Паришкура-Турло, М. Куниця, І. Мельничук, продовжують розвивати А. Богуцький, Ж. Матвіїшина, Л. Рековець, Н. Герасименко, Н. Дикань, О. Сіренко, Б. Рідуш, Л. Дубіс. Нині основну увагу спрямовано на мультидисциплінарні палеогеографічні дослідження та вивчення короткоперіодичної етапності четвертинного періоду, зокрема і сучасного його відрізку — голоцену.

Завантажити статтю