СЛЬОТА́ Петро Дорофі­йович (03(16). 10. 1911, с. Панютине Павло­градського пов. Катеринославської губ., нині с-ще Лозівського р-ну Харківської обл. — 25. 06. 1974, Київ) — живописець. Чоловік Г. Зорі, батько Ольги та Оксани Сльот, дід Н. Кохаль, Оксани і Галини Попінових. Заслужений художник УРСР (1973). Член СХУ. Учасник радянсько-фінської та 2-ї світової воєн. На­вчався в Харківського художньому ін­ституті (1932–34), закінчив Київський художній ін­ститут (1940; викладач Ф. Кричевський). Викладав у Київському художньому ін­ституті (1962–65). Працював у галузі станкового живопису. Стилістичний напрям — ім­пресіонізм. Його пейзажі, зокрема міські, оригінальні, яскраві, наповнені світлом — теплим і холодним, що пере­дано насиченим сяйвом білил з рефлексами сонячно-жовтого весняного та блакитного зимового. У циклі пейзажних робіт, присвячених подорожам країнами Європи (1956, 1962, 1966), виявив неабиякий талант у роз­крит­ті найбільш характерних національних і соціальних рис. Кожен твір циклу не по­вторюється ні в колориті, ні в композиційному рішен­ні. С. — автор низки тематичних полотен, зокрема «Мітинг у визволеному Києві 6 листопада 1943 р.» (1947), «Перша весна» (1964–65). У творчому доробку митця багато робіт, приурочених памʼятним історичним місцям, повʼязаним з героїчним минулим українського народу: «Тарасова гора в Каневі» (1949), «Чигирин», «Три криниці часів Б. Хмельницького», «Суботів» (усі — 1953) та ін. Учасник обласних, всеукраїнських та всесоюзних мистецьких ви­ставок. Персональна — у Києві (2016 — посмертна, родин­на). Деякі твори зберігаються в Національному музеї Т. Шевченка, Національному художньому музеї України, Музеї історії Києва, Музеї сучасного мистецтва, фондах Міністерства культури та інформаційної політики України (усі — Київ), Національному історико-етно­графічному заповід­нику «Пере­яслав» (Київська обл.), Державному музеї Т. Шевченка (м. Канів Черкаської обл.), Бердянському (Запорізька обл.), Дні­провському, Донецькому, Кр­аматорському (Донецька обл.), Лебединському (Сумська обл.), Миколаївському, Одеському, Севастопольському, Сумському та Черкаському художніх музеях, Він­ницькому, Волинському (Луцьк), Житомирському, Красно­градському (Харківська обл.), Херсонському крає­знавчих музеях, Криворізькому історико-крає­знавчому музеї (Дні­пропетровська обл.), Осипенківському народному крає­знавчому музеї (Запорізька обл.),Чернігівському історичному музеї, Яготинському історичному музеї (Київська обл.).