Попінова Галина Миколаївна

Прізвище, ім'я, по-батькові:: Попінова Галина Миколаївна
Діяльність:: живописець
Дата народження:: 28 груд. 1983

ПО́ПІНОВА Галина Миколаївна (28. 12. 1983, Київ) — живописець. Дочка М. Попінова та О. Сльоти, сестра О. Попінової, внучка Г. Зорі та П. Сльоти. Премії імені В. Пузиркова (2003), імені М. Дерегуса (2012), імені Ф. Кричевського (2012). Членкиня НСХУ (2010). Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури (Київ, 2008; майстерня В. Гуріна), асистентуру-стажування (2011). Від 2000 — викладач живопису, малюнку та композиції у власній студії. Працює в галузі станкового живопису (пейзажі, натюрморти, портрети). Створює роботи безпосередньо з натури; вміє побачити головне в урбаністичному середовищі, передати особливості освітлення, тонкощі колористики, відповідність станів природи відчуттям художниці й глядача. Кожен новий мотив доповнює її власний стиль цікавими складнощами втілення. Учасниця всеукраїнських і закордонних художніх виставок та проєктів від 2002. Персональні — у Миколаєві, Вознесенську (Миколаївська обл.; обидві — 2007), Києві (2010, 2012, 2015, 2020 — родинна), Заґребі (2012). Її твори відзначені дипломом Всеукраїнського трієнале «Живопис-2007» (Київ, 2008). Кураторка низки арт-проєктів від 2014. Деякі твори П. зберігаються в Музеї сучасного мистецтва України, Музеї історії Києва, зібранні Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (усі — Київ), Державному історико-культурному заповіднику м. Дубно (Рівненська обл.), Севастопольському художньому музеї, Ржищівському археолого-краєзнавчому музеї (Київська обл.), Музеї художньої кераміки та народного малярства (картинна галерея, м. Немирів Вінницької обл.), Музеї «Заповіту» Т. Шевченка (м. Переяслав Київської обл.), Вознесенському художньому музеї, галереї «Greenwave» (м. Усі, Китай).

Додаткові відомості

Основні твори: «Тато. Художник М. Попінов» (2004), «Свято врожаю. Обжинки» (2006), «Серпневі плоди» (2007), «Бузковий Київ» (2008), «Фісташкове мереживо», «Мудрість виноградної лози» (обидва — 2009), «Різдвяне сонце» (2010), «На чорну каву до Монте Негро» (2011), «Соняшниковий ліс» (2015), «Червоні гранати» (2016), «Сонячний Львів» (2020), «Рожевий берег Криту» (2021), «Древні оливи», «Великі квіти маленької Олівії», «Життя на воді», «У Реберні на Подолі», «Повна чаша достатку. Вількаси, Польща», «Софія», «В оранжереї орхідей. Ланьцут, Польща» (усі — 2023).