Попінова Оксана Миколаївна
ПО́ПІНОВА Оксана Миколаївна (10. 06. 1972, м. Остер, нині Чернігівського р-ну Чернігівської обл.) — живописець. Дочка М. Попінова та О. Сльоти, сестра Г. Попінової, внучка Г. Зорі та П. Сльоти. Премія імені М. Дерегуса (2007). Членкиня НСХУ (1999). Закінчила Українську академію мистецтв (Київ, 1997; майстерня В. Гуріна). Від 2005 — викладач живопису, рисунку та композиції у власній студії; 2009–11 — Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну; від 2020 — Київського столичного університету. Працює в галузі станкового живопису (пейзаж, натюрморт, портрет, жанрова картина). Твори вирізняються стильністю та чуттєвістю, досконалою технікою в передачі найскладніших, піднесених і фантастичних емоційних станів, ніжним ліризмом і своєрідним, елегійним відчуттям природи. Особливо приваблюють її краєвиди гірських околиць Нового Світу, покручені реліктові дерева, далеке недосяжне море, вишукані букети чудернацьких квітів у прозорій вазі, що стоїть на гірському камені, струнка дівоча постать в естетизованому природному оточенні, яка уособлює винятковий поетичний настрій, музику, вірші. П. притаманна естетична плавність манери письма, зваженість і доладність колориту й композиції. Учасниця обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок від 1989. Персональні — у Києві (1998 — три експозиції, 2020 — родинна). Деякі роботи П. зберігаються у Музеї сучасного мистецтва України, фондах Міністерства культури та інформаційної політики України, колекції Національного банку України (усі — Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Старий букет нової королеви» (1998), «Дім з вікнами на захід», «Спогади» (обидва — 2006), «Вечірня вистава» (2009), «Сонце Півдня» (2019), «Одного разу взимку» (2020), «Зелена Планета» (2021), «Простір протидії», «Ой у лузі червона калина», «Тінь спекотного дня», «Чарівний дім» (усі — 2022), «Роздуми липневого ранку» (2023), «Дух Перемоги» (2024); серія «Грані Всесвіту (2020).
Рекомендована література
- Оксана Попінова. Презентація // Образотворче мистецтво. 2009. № 2;
- Литвин Ю. Сонценосний живопис // Там само. № 4;
- Династія. 100 років у мистецтві: Живопис. Графіка. Плакат. Чеканка. Скульптура. Розпис по шовку. Фотографія. Дизайн. К., 2016;
- Сухоліт Н. Таємниці миттєвості в живописах Оксани Попінової // Жінка. 2022, берез. — верес.;
- Wystawa Tworczosci Artystow Ukrainskich. Blonie, 2022.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
