СЛЬОТА́ Оксана Петрівна (09. 02. 1950, Київ — 09. 09. 2011, там само) — живописець. Дочка П. Сльоти та Г. Зорі, сестра О. Сльоти, дружина Миколи, мати Оксани й Галини Попінових. Заслужений художник України (2009). Членкиня НСХУ (1977). Закінчила Київський художній ін­ститут (1975; викладачі В. Чеканюк, Т. Яблонська). Основні галузі — тематична картина, порт­рет, пейзаж, натюрморт. Для творчості С. характерні поетичність і образність вислову, елегійність. Романтичний по­гляд на світ втілювала на полотні, де натюрморти «роз­чиняються» в пейзажах, а пейзажі «ховаються» в натюрмортах. Це спри­ймається не як вигадка, а як призабута казка про райське життя серед роз­кішних садів, де все прекрасне. Її роботи вирізняються глибин­ним сенсом і детальним опрацюва­н­ням композиції. Від 1980- х рр. працювала у власному оригінальному стилі в символічному напрямку. Учасниця всеукраїнських та всесоюзних мистецьких ви­ставок від 1974. Персональні — у Києві (2001–02, 2020 — родин­на, посмертна). Деякі твори зберігаються в Національному історико-етно­графічному заповід­нику «Пере­яслав», Меморіальному музеї-садибі К. Білокур у с. Бог­данівка, Ставищенському (усі — Київська обл.), Миргородському (Полтавська обл.), Роменському (Сумська обл.), Уманському (Черкаська обл.) крає­знавчих музеях, Київському палаці дітей і юнацтва, зі­бран­ні Національного банку України (Київ), Бердянському (Запорізька обл.) та Херсонському художніх музеях, Криворізькому історико-крає­знавчому музеї (Дні­пропетровська обл.), Історико-художньому музеї в м. Кадіївка (Луганська обл.), Кіотському національному музеї (Японія).