Паторжинська Галина Іванівна
Визначення і загальна характеристика
ПАТОРЖИ́НСЬКА Галина Іванівна (06. 09. 1925, м. Катеринослав, нині Дніпро — 09. 01. 2002, Київ) — піаністка, педагог. Дочка І. Паторжинського та М. Снаги-Паторжинської, дружина Л. Силаєва. Професор (1991). Заслужена артистка УРСР (1991). У 1931–36 мешкала з батьками в Харкові, від 1936 — у Києві. 1941 вступила на фортепіанний факультет Київської консерваторії. Того ж року разом з батьками евакуювалася до Уфи (Башкоторстан, РФ), де вступила на 4-й курс фортепіанного відділення Уфинського музичного училища (кл. фортепіано В. Сухіненка). 1942 разом із батьками переїхала до Іркутська (РФ), де закінчила 4-й курс музичного училища (1943). Як солістка й акомпаніаторка виступала у шпиталях, на підприємствах, у концертах. 1942 брала участь у Слов’янському мітингу в Саратові (РФ) як солістка й акомпаніаторка І. Паторжинського, З. Гайдай та М. Литвиненко-Вольгемут. 1944 повернулася з родиною до Києва, де вступила до Київської консерваторії (кл. К. Михайлова), яку закінчила 1950. Відтоді викладала у цьому закладі (нині Національна музична академія України): від 1969 — доцент, від 1991 — професор кафедри загального фортепіано. Була постійним акомпаніатором у концертах батька. Гастролювала в Канаді із сольними концертами та як акомпаніатор А. Кікотя. 1972 акомпанувала Б. Руденко під час її гастролей у Харкові, Кишиневі, Москві, а також у її сольному концерті в Київському театрі опери та балету імені Т. Шевченка, тоді ж записала з нею грамплатівку. 1973 брала участь в авторських концертах Г. Жуковського й Г. Майбороди (обидва — Київська філармонія). Брала участь у редагуванні фортепіанної партії вокальних творів Ф. Надененка, П. Майбороди та ін. українських композиторів). Була редактором-упорядником зб. «Украинская народная песня из репертуара И. С. Паторжинского» (Москва, 1963). У Національній музичній академії України біля аудиторії № 50 П. встановлено меморіальну дошку.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
