«ПО́­СТУП» — місячник. Друкували у Львові з під­на­звами: студентський вістник (1921–26) та вістник літератури й життя (1927–30). Всього 108 чисел. Видавці: Марійське товариство молоді, Католицька акція, видавництво «Добра книжка». Редколегія: О. Надрага, О.-М. Мох, А. Монтрезор, Г. Лужницький, І. Гладилович та ін. Додатки: «Наш прапор» (1921), «Під ясним прапором» (1922–24), «Руханково-спортовий вісник» (1922–23). Основні рубрики: «Зі світа», «В Польщі», «З Католицької акції», «З природи й техніки», «Всячина», «Зі студентського життя», «З геть­манського руху», «Серед книг і журналів», «Літературні записки», «Бібліоґрафія».

Назва часопису — своєрідна форма полеміки з тими, хто вважав релігію пере­шкодою на шляху роз­витку людини та су­спільства. Пріоритетними у студентському вістнику були про­блеми здобу­т­тя вищої освіти в умовах заборон польської влади, за­провадже­н­ня коедукації, духовного й морального вихова­н­ня. Журнал гуртував католицьких літераторів групи «Лоґос», спонукав до захисту християнських цін­ностей і своїх громадянських прав. У ста­т­тях об­ґрунтовували сутність ідей консе­рвативного монархізму В. Липинського, специфіку націоналістичної доктрини в контекс­ті християнської філософії та історії України, універсалістичні течії, зокрема християнський універсалізм. Вміщено огляд історії філософської думки в Україні та комплекс питань, повʼязаних із формува­н­ням «католицької філософії», яку заснував Тома Аквінський. Історична тематика пред­ставлена публікаціями про події від часів Київської Русі до Визвольних змагань 1917–21 з особливою увагою до періодів Великого князівства Литовського, козач­чини з огляду на тяглість державної традиції та психологію вождя і маси, звʼязок українців з іншими словʼянськими народами, а культурологічна — про українські сакральні памʼятки Галичини, Холмщини та Надся­н­ня, роз­виток наукового й театрального життя в Україні, емансипацію як індикатор культурного роз­витку нації. У публікаціях з історії Церкви та богословʼя осмислювали, зокрема, взаємини між християнством і соціалістичною доктриною, ставле­н­ня Церкви до містичних явищ, специфіку роз­витку в Галичині Католицької акції, апостольську місію католицької преси через пропаганду християнства модерними засобами. Літературо­знавчі роз­відки також мали широкий тематичний діапазон — від теоретичних про­блем до аналізу текс­тів, від фольклору до тогочасної модерної поезії, специфіку католицької літератури, театрального життя; аналізували творчий і науковий спадок Т. Шевченка, О. Потебні, М. Лисенка, О. Олеся, П. Тичини, Р. Тагора, тому важливим для українських письмен­ників був досвід таких західноєвропейських митців, як П. Бурже, С. Ундсет, С. Ляґерлеф. У низці статей висвітлювали пита­н­ня збереже­н­ня та роз­витку української мови як генетичного коду нації в умовах без­державності, її уніфікації через правопис з огляду на історичні від­мін­ності в Галичині та Над­дні­прянщині.

Серед авторів наукових роз­відок — Л. Биковський, І. Гладилович, М. Гнатишак, В. Залозецький, В. Заїкін, Є. Томашівський, О. Назарук, Я. Гординський, К. Лаврінович, Й. Скрутень, К. Чехович; художніх творів — Ю. Дараган, Л. Мосендз, Р. Завадович, Ю. Кміт, Г. Костельник, А. Курдидик, Г. Лужницький (під псевдонімом Меріям), В. Мельник (В. Лімниченко), Г. Мневська (Галина Орлівна), О.-М. Мох (Орест Петрійчук), Ю. Редько, М. Рильський. Публікували українські пере­клади Р. Бенсона, Е. Вергарна, П. Верлена, Г. Гайне, Я. Купали, Я. Коласа, С. Ляґерлеф, М. Метерлінка, Р. Таґора, Ґ.-К. Честертона; матеріали й некрологи, присвячені св. Йосафату, Г. Сковороді, Папі Римському Венедикту ХV, митрополиту Андрею Шептицькому, О. Новаківському. Журнал ілюстрований світлинами історичних памʼяток Львова, порт­ретами ві­домих українських діячів, обкладинки роботи А. Манастирського та П. Ковжуна. Від січня 1931 замість «П.» почали видавати літературно-науковий журнал «Дзвони».