ТОБІЛЕ́ВИЧ Софія Віталіївна (03(15). 10. 1860, с. Новоселиця Він­ницького пов. Подільської губ., нині Жмеринського р-ну Він­ницької обл. — 07. 10. 1953, Київ) — акторка, пере­кладачка, фольклористка. Дружина І. Карпенка-Карого. Народилася у бідній польській шляхетній родині. Освіту здобувала самотужки. Працювала гувернанткою. Пере­їхала до Києва, де по­зна­йомилася з М. Лисенком. Спів­ала в його хорі, згодом уві­йшла до трупи М. Старицького (1883–84). До 1935 спів­працювала з театрами під керівництвом М. Садовського, П. Саксаганського, Г. Юри, І. Карпенка-Карого. 1883 здійснила екс­педицію на Поді­л­ля — зібрала пісні, легенди, прислівʼя та приказки, які систематизував та видав Ч. Не­йман у 8-му томі «Збірника ві­домостей до вітчизняної антропології» (1884) Антропологічної комісії Краківської АН (нині Польща). Т. збирала зразки народної творчості на Волині, Чернігівщині, Полтавщині, Херсонщині, Поділ­лі, Галичині. Особливу увагу приділяла календарно-обрядовим, весільним, соціально-побутовим пісням. В упорядкуван­ні С. Мишанича ви­йшла книга «Українські народні пісні в записах Софії Тобілевич» (К., 1982). На фасаді будинку, де мешкала Т., встановлено меморіальну дошку (1958).