Українські соціал-демократи (ліві)

— члени Української соціал-демократичної робітничої партії (близько 220 осіб), які внаслідок організованого ними роз­колу в грудні 1917 — січні 1918 при­єд­налася до більшовиків. Лідери лівих — Є. Неронович, М. Врублевський, Є. Касьяненко — ви­йшли з УЦР і сприяли російсько-більшовицькій окупації України, їхній пред­ставник Ю. Медведєв був обраний головою ЦВК рад України. Не­зважаючи на те, що в основних політичних пита­н­нях вони під­порядковувалися більшовикам, а 1-й зʼїзд КП(б)У (липень 1918) юридично узаконив це, ліві мали власну позицію-про­граму з національного пита­н­ня, викладену в декларації їхнього Організаційного комітету. Головні її пункти: рівноправність України з Росією при взаємному федеративному звʼязку, вільний роз­виток «національних форм пролетарської культури на Україні». Історично ліві стали першою течією націонал-комунізму в Україні та світі, а вихідці з їхнього середовища (П. Попов, М. Криворотченко, Є. Лас­сман, Є. Касьяненко) створили 1920 першу в КП(б)У організовану (а не персональну, як В. Шахрай і С. Мазлах) опозицію офіційному політичному курсу та ідеології. У подальшому вони за­ймали помітне становище у різних галузях і практично цілком були винищені під час ре­пресій 1930-х рр.

Завантажити статтю