Українські соціал-демократи (ліві)
УКРАЇ́НСЬКІ СОЦІА́Л-ДЕМОКРА́ТИ (ліві)– члени Української соціал-демократичної робітничої партії (близько 220 осіб), які внаслідок організованого ними розколу в грудні 1917 — січні 1918 приєдналася до більшовиків. Лідери лівих — Є. Неронович, М. Врублевський, Є. Касьяненко — вийшли з УЦР і сприяли російсько-більшовицькій окупації України, їхній представник Ю. Медведєв був обраний головою ЦВК рад України. Незважаючи на те, що в основних політичних питаннях вони підпорядковувалися більшовикам, а 1-й з’їзд КП(б)У (липень 1918) юридично узаконив це, ліві мали власну позицію-програму з національного питання, викладену в декларації їхнього Організаційного комітету. Головні її пункти: рівноправність України з Росією при взаємному федеративному зв’язку, вільний розвиток «національних форм пролетарської культури на Україні». Історично ліві стали першою течією націонал-комунізму в Україні та світі, а вихідці з їхнього середовища (П. Попов, М. Криворотченко, Є. Лассман, Є. Касьяненко) створили 1920 першу в КП(б)У організовану (а не персональну, як В. Шахрай і С. Мазлах) опозицію офіційному політичному курсу та ідеології. У подальшому вони займали помітне становище у різних галузях і практично цілком були винищені під час репресій 1930-х рр.
Рекомендована література
- Декларация организационного комитета украинской социал-демократической рабочей партии (левых) // Вісті Ради. 1918, 17 лют.;
- Данилюк Ю. З., Юренко О. П. Михайло Григорович Криворотченко // Зневажена Кліо. К., 2005.
Завантажити статтю
