Психологія експериментальна

ПСИХОЛОГІЯ ЕКС­ПЕРИМЕНТАЛЬНА  — галузь психології, що ґрунтується на психологічному експерименті. Дослідне осяга­н­ня психічних процесів людини і тварин су­проводжує роз­виток су­спільства з найдавніших часів, але як наукова галузь П. е. сформувалася у 2-й половині 19 ст. Її становле­н­ня повʼязане з діяльністю у галузях психофізіології органів чуття, психофізики, психометрії німецьких учених Е. Вебера, Г. Гельмгольца, Г.-Т. Фехнера, В. Вундта, а також нідерландського біо­лога Ф.-К. Дондерса. У результаті цих досліджень сформульовано психофізичний закон Вебера—Фехнера, закономірності памʼяті (Г. Еб­бінгауз), мисле­н­ня (А. Біне, вюрцбурзька школа). 

Уважають, що першу психологічну лабораторію заснував В. Вундт у Ляйпцизі 1879. Хоча вже 1878 І. Сікорський роз­почав екс­периментальні дослідже­н­ня у галузях дитячої й педагогічної психології, результати яких викладено в стат­ті «О явлениях утомления при умствен­ной работе у детей школьного возраста» (опублікована 1879 у Санкт-Петербурзі). Саме їх дехто з психологів вважає початком викори­ста­н­ня екс­периментального ви­вче­н­ня питань шкільного життя. Спроби за­стосува­н­ня екс­периментальних досліджень ще раніше ві­домі в Харкові (П. Ковалевський, 1877), згодом їх започатковано у Казані (Росія; В. Бехтерев, 1886) та Одесі (М. Ланге, 1895). У 1900 в Парижі за участі Ю. Охоровича засновано Між­народний ін­ститут психології; 1912 Г. Челпанов у Москві створив Ін­ститут психології, Е. Клапаред — у Женеві Педагогічний ін­ститут імені Ж.-Ж. Руссо. Ю. Охорович стверджував, що психологія є само­стійною екс­периментальною наукою і повин­на бути ви­окремлена з філософії, роз­кривши свій порівняльно-історичний метод досліджень та емпіричні методи спо­стереже­н­ня і само­спо­стереже­н­ня, екс­перименту й вимірюва­н­ня. Він за­пропонував прилад для ви­значе­н­ня гіпнабельності людини — гіпно­скоп та ефективно за­стосував на практиці вина­йдену ним магнітно-гіпнотичну терапію; крім того, став автором термомікрофона, магнітного мікрофона та ін. Низку екс­периментальних приладів створили М. Богуш та Я. Цурковський. 

Вагомий внесок в об­ґрунтува­н­ня екс­периментальних методик і роз­робле­н­ня на їхній основі приладів зробили спів­робітники Ін­ституту психології НАПНУ (Київ), зокрема О. Губко, Г. Костюк, М. Малков, Є. Мілерян, Б. Федоришин. Серед їхніх роз­робок — апарати та екс­периментальні при­строї для ви­вче­н­ня індивідуально-типологічних особливостей обстежуваних, процесів уваги, спри­йма­н­ня, емоційно-вольової стійкості тощо. 1963—96 при Ін­ституті діяла екс­периментальна майстерня. 

Істотний внесок у роз­виток світової психологічної науки зробили пред­ставники української екс­периментальної психофізіології (лабораторії І. Па­влова та В. Бехтерева). Їхня методика ви­вче­н­ня умовних рефлексів дала можливість зʼясувати основні закони нейродинаміки, уникаючи операцій та ін. травматичних при­йомів. Спів­робітниками московської лабораторії Б. Теплова до об­ґрунтованих показників нейродинаміки (сила, врівноваженість і рухливість) до­дано нові параметри — динамічність, лабільність, сконцентрованість, баланс, міцність нервових звʼязків, ре­активність, парціальність. В Ін­ституті фізіології НАНУ (Київ) роз­роблено електрофізіологічний комплекс з 23-х приладів, які використовують в Україні і за кордоном.

П. е. як окрема галузь має важливе значе­н­ня, оскільки екс­перимент, як апаратурний, так і тестовий, є складовою частиною досліджень усіх суміжних напрямів психологічної науки. Не­зважаючи на всі зручності тестів, матеріал, здобутий за їхньою допомогою, має нижчу якість у звʼязку з від­сутністю необхідної контрольованості умов, притаман­ної лабораторним дослідам. Так само не убезпечує від помилок за­стосува­н­ня потужного математичного апарата при оброблен­ні одержаних даних, які можуть бути точними в деталях, але хибними в цілому. Основні принципи екс­периментальних досліджень психіки поділяють на загальні (детермінізму, єд­ності сві­домості та діяльності, роз­витку, обʼєктивності, системності або цілісного ви­вче­н­ня психічних явищ, сутність яких роз­кривається в загальній психології) і спеціальні (валідності, надійності, ізоморфізму та ін.). Психодіагностичні методи дають можливість ви­значити психологічні чин­ники діяльності людини. За їхньою допомогою дослідник встановлює важливі для наукового пі­зна­н­ня факти, закономірності та механізми психіки. Метою при цьому є зʼясува­н­ня, на­скільки досліджувана особа та окремі властивості її психіки від­повід­ають нормам роз­витку. 

До­ступними для психологічної діагностики є психічні та психомоторні функції, психічна будова діяльності, психічні процеси, властивості й стани. Проте не для всіх цих сфер психіки людини встановлено психологічні норми, стандарти і взірці. За допомогою тестів ви­значають наявність чи від­сутність певних здібностей, характеризують їхній роз­виток і ви­значають ступінь придатності особи до дій у специфічних умовах. Психодіагностична цін­ність тестува­н­ня залежить від цілей наукового екс­перименту та ймовірності реалізації людиною закономірностей психіки або психомоторики, покладених в основу тесту. Методи аналізу продуктів діяльності (малюнки, твори, виготовлені речі та предмети) дають характеристику якості вмінь і навичок, рисам особистості та ін. виявам психіки і психомоторики. Те, що було метою психомоторної дії та входило до змісту наміру, стає продуктом праці людини. Ці методи перед­бачають ви­вче­н­ня самої діяльності і її результатів. 

Продуктами діяльності є образ та ін. психічні утворе­н­ня, повʼязані з особистістю, мотивацією, спілкува­н­ням, предметом діяльності, метою і засобами, оскільки вони не виникають самі собою, а цілеспрямовано роз­робляються активністю людини. Для аналізу продуктів діяльності важливими є документи: фото­графії рухів і дій, ві­деодокументи, що від­ображають дію від моменту її початку до заверше­н­ня; сліди від олівця, на­приклад, на папері, стено­грами колективних дій. Вони є матеріалом для від­творе­н­ня рухів мисле­н­ня, почут­тів та уяви під час діяльності. До важливих для психологічного аналізу продуктів діяльності належать графіки, які реєструють дію, її динаміку та ін. показники, що роз­гортаються в часі. Завдяки сучасним методам реєстрації рухів дія стала до­ступною для спо­стереже­н­ня під час її викона­н­ня.

Не­припустимість екс­периментальної діяльності у звʼязку з імовірністю заподія­н­ня моральної або фізичної шкоди здоровʼю людини належить до правового регулюва­н­ня, встановленого Кон­ституцією України, згідно зі ст. 28 якої жодна людина без її згоди не може бути під­дана науковим та ін. дослідам, а також Цивільно-процесуальним та Кримінальним кодексами України. Етика екс­периментальних досліджень охоплює пита­н­ня поведінки екс­периментатора, дослідницької і соціальної від­повід­альності, від­повід­ності його проведе­н­ня закону та юридичним нормам; схвале­н­ня з боку ін. органів; усві­домленої згоди на участь в екс­перименті на основі повної інформації; винагороди учасників дослідже­н­ня з урахува­н­ням повʼязаних з ним небезпек, обмежень і зобовʼязань; витрати часу за щогодин­ними шкалами; викори­ста­н­ня та пошире­н­ня даних; зведе­н­ня до мінімуму втруча­н­ня. 

Залежно від використовуваної апаратури роз­різняють:

• дослідже­н­ня з за­стосува­н­ням психодіагностичних приладів класів «Фотон», «Вектор» (індикатор емоційної напруженості людини «Вектор 01.1» при­значений для професійно-психологічної діагностики, профілактики поведінкових девіацій, виявле­н­ня осіб, які вживали алкогольні напої та наркотичні препарати тощо), «Хист» (для ви­значе­н­ня змін у психофізіологічних станах дорослих та дітей до і після стресових подій, природних задатків здібностей та обдарованості); 
• полі­графологічні дослідже­н­ня з викори­ста­н­ням приладів класу «Лафаєт», «Спектр» із багатока­нальним записом психовегетативних даних; 
• електро-, магнітоенцефало­графічні та акусто­електрон­ні дослідже­н­ня з викори­ста­н­ням атенціометрів, психонейрохронометрів, мнемотахісто­скопів та ін. 

Для інженерно-психологічного обслуговува­н­ня та калібрува­н­ня апаратурної бази за­стосовують 3 типи приладів: 

1. контрольно-еталон­ні, 
2. на­вчально-тренувальні, 
3. діагностично-дослідницькі. 

Проведе­н­ня екс­периментально-природних досліджень залежить від можливостей спеціалізованого транс­портува­н­ня апаратури до на­вчальних закладів, центрів соціальної допомоги, закладів поза­шкільного вихова­н­ня дітей і молоді всіх областей України.

Завантажити статтю