Психологія експериментальна

Визначення і загальна характеристика

ПСИХОЛОГІЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА  — галузь психології, що ґрунтується на психологічному експерименті. Дослідне осягання психічних процесів людини і тварин супроводжує розвиток суспільства з найдавніших часів, але як наукова галузь П. е. сформувалася у 2-й половині 19 ст. Її становлення пов’язане з діяльністю у галузях психофізіології органів чуття, психофізики, психометрії німецьких учених Е. Вебера, Г. Гельмгольца, Г.-Т. Фехнера, В. Вундта, а також нідерландського біолога Ф.-К. Дондерса. У результаті цих досліджень сформульовано психофізичний закон Вебера–Фехнера, закономірності пам’яті (Г. Еббінгауз), мислення (А. Біне, вюрцбурзька школа). 

Уважають, що першу психологічну лабораторію заснував В. Вундт у Ляйпцизі 1879. Хоча вже 1878 І. Сікорський розпочав експериментальні дослідження у галузях дитячої й педагогічної психології, результати яких викладено в статті «О явлениях утомления при умственной работе у детей школьного возраста» (опублікована 1879 у Санкт-Петербурзі). Саме їх дехто з психологів вважає початком використання експериментального вивчення питань шкільного життя. Спроби застосування експериментальних досліджень ще раніше відомі в Харкові (П. Ковалевський, 1877), згодом їх започатковано у Казані (Росія; В. Бехтерев, 1886) та Одесі (М. Ланге, 1895). У 1900 в Парижі за участі Ю. Охоровича засновано Міжнародний інститут психології; 1912 Г. Челпанов у Москві створив Інститут психології, Е. Клапаред — у Женеві Педагогічний інститут імені Ж.-Ж. Руссо. Ю. Охорович стверджував, що психологія є самостійною експериментальною наукою і повинна бути виокремлена з філософії, розкривши свій порівняльно-історичний метод досліджень та емпіричні методи спостереження і самоспостереження, експерименту й вимірювання. Він запропонував прилад для визначення гіпнабельності людини — гіпноскоп та ефективно застосував на практиці винайдену ним магнітно-гіпнотичну терапію; крім того, став автором термомікрофона, магнітного мікрофона та ін. Низку експериментальних приладів створили М. Богуш та Я. Цурковський. 

Вагомий внесок в обґрунтування експериментальних методик і розроблення на їхній основі приладів зробили співробітники Інституту психології НАПНУ (Київ), зокрема О. Губко, Г. Костюк, М. Малков, Є. Мілерян, Б. Федоришин. Серед їхніх розробок — апарати та експериментальні пристрої для вивчення індивідуально-типологічних особливостей обстежуваних, процесів уваги, сприймання, емоційно-вольової стійкості тощо. 1963–96 при Інституті діяла експериментальна майстерня. 

Істотний внесок у розвиток світової психологічної науки зробили представники української експериментальної психофізіології (лабораторії І. Павлова та В. Бехтерева). Їхня методика вивчення умовних рефлексів дала можливість з’ясувати основні закони нейродинаміки, уникаючи операцій та ін. травматичних прийомів. Співробітниками московської лабораторії Б. Теплова до обґрунтованих показників нейродинаміки (сила, врівноваженість і рухливість) додано нові параметри — динамічність, лабільність, сконцентрованість, баланс, міцність нервових зв’язків, реактивність, парціальність. В Інституті фізіології НАНУ (Київ) розроблено електрофізіологічний комплекс з 23-х приладів, які використовують в Україні і за кордоном.

П. е. як окрема галузь має важливе значення, оскільки експеримент, як апаратурний, так і тестовий, є складовою частиною досліджень усіх суміжних напрямів психологічної науки. Незважаючи на всі зручності тестів, матеріал, здобутий за їхньою допомогою, має нижчу якість у зв’язку з відсутністю необхідної контрольованості умов, притаманної лабораторним дослідам. Так само не убезпечує від помилок застосування потужного математичного апарата при обробленні одержаних даних, які можуть бути точними в деталях, але хибними в цілому. Основні принципи експериментальних досліджень психіки поділяють на загальні (детермінізму, єдності свідомості та діяльності, розвитку, об’єктивності, системності або цілісного вивчення психічних явищ, сутність яких розкривається в загальній психології) і спеціальні (валідності, надійності, ізоморфізму та ін.). Психодіагностичні методи дають можливість визначити психологічні чинники діяльності людини. За їхньою допомогою дослідник встановлює важливі для наукового пізнання факти, закономірності та механізми психіки. Метою при цьому є з’ясування, наскільки досліджувана особа та окремі властивості її психіки відповідають нормам розвитку. 

Доступними для психологічної діагностики є психічні та психомоторні функції, психічна будова діяльності, психічні процеси, властивості й стани. Проте не для всіх цих сфер психіки людини встановлено психологічні норми, стандарти і взірці. За допомогою тестів визначають наявність чи відсутність певних здібностей, характеризують їхній розвиток і визначають ступінь придатності особи до дій у специфічних умовах. Психодіагностична цінність тестування залежить від цілей наукового експерименту та ймовірності реалізації людиною закономірностей психіки або психомоторики, покладених в основу тесту. Методи аналізу продуктів діяльності (малюнки, твори, виготовлені речі та предмети) дають характеристику якості вмінь і навичок, рисам особистості та ін. виявам психіки і психомоторики. Те, що було метою психомоторної дії та входило до змісту наміру, стає продуктом праці людини. Ці методи передбачають вивчення самої діяльності і її результатів. 

Продуктами діяльності є образ та ін. психічні утворення, пов’язані з особистістю, мотивацією, спілкуванням, предметом діяльності, метою і засобами, оскільки вони не виникають самі собою, а цілеспрямовано розробляються активністю людини. Для аналізу продуктів діяльності важливими є документи: фотографії рухів і дій, відеодокументи, що відображають дію від моменту її початку до завершення; сліди від олівця, наприклад, на папері, стенограми колективних дій. Вони є матеріалом для відтворення рухів мислення, почуттів та уяви під час діяльності. До важливих для психологічного аналізу продуктів діяльності належать графіки, які реєструють дію, її динаміку та ін. показники, що розгортаються в часі. Завдяки сучасним методам реєстрації рухів дія стала доступною для спостереження під час її виконання.

Неприпустимість експериментальної діяльності у зв’язку з імовірністю заподіяння моральної або фізичної шкоди здоров’ю людини належить до правового регулювання, встановленого Конституцією України, згідно зі ст. 28 якої жодна людина без її згоди не може бути піддана науковим та ін. дослідам, а також Цивільно-процесуальним та Кримінальним кодексами України. Етика експериментальних досліджень охоплює питання поведінки експериментатора, дослідницької і соціальної відповідальності, відповідності його проведення закону та юридичним нормам; схвалення з боку ін. органів; усвідомленої згоди на участь в експерименті на основі повної інформації; винагороди учасників дослідження з урахуванням пов’язаних з ним небезпек, обмежень і зобов’язань; витрати часу за щогодинними шкалами; використання та поширення даних; зведення до мінімуму втручання. 

Залежно від використовуваної апаратури розрізняють:

• дослідження з застосуванням психодіагностичних приладів класів «Фотон», «Вектор» (індикатор емоційної напруженості людини «Вектор 01.1» призначений для професійно-психологічної діагностики, профілактики поведінкових девіацій, виявлення осіб, які вживали алкогольні напої та наркотичні препарати тощо), «Хист» (для визначення змін у психофізіологічних станах дорослих та дітей до і після стресових подій, природних задатків здібностей та обдарованості); 
• поліграфологічні дослідження з використанням приладів класу «Лафаєт», «Спектр» із багатоканальним записом психовегетативних даних; 
• електро-, магнітоенцефалографічні та акустоелектронні дослідження з використанням атенціометрів, психонейрохронометрів, мнемотахістоскопів та ін. 

Для інженерно-психологічного обслуговування та калібрування апаратурної бази застосовують 3 типи приладів: 

1. контрольно-еталонні, 
2. навчально-тренувальні, 
3. діагностично-дослідницькі. 

Проведення експериментально-природних досліджень залежить від можливостей спеціалізованого транспортування апаратури до навчальних закладів, центрів соціальної допомоги, закладів позашкільного виховання дітей і молоді всіх областей України.

Завантажити статтю