Педагогіка експериментальна

Визначення і загальна характеристика

ПЕДАГО́ГІКА ЕКС­ПЕРИМЕНТА́ЛЬНА  — галузь педагогіки, основою якої є емпіричні спо­стереже­н­ня та експеримент. Роз­винена на­прикінці 19 — на початку 20 ст. Термін за­пропонував німецький учений Е. Ме­йман. Серед пред­ставників — А. Біне (Франція), Е. Клапаред (Швейцарія), В.-А. Лай (Німеч­чина), Е. Торндайк, Ґ.-С. Голл (обидва — США). Основою П. е. і педагогічного екс­перименту стала психологія екс­периментальна. Німецький фізіолог і психолог В. Вундт для роз­робле­н­ня ідей П. е. викори­став системний принцип та об­стоював потребу за­стосува­н­ня екс­периментальних методів, запозичених у природничих наук. Учений згуртував навколо концепції П. е. прихильників створе­н­ня її наукової бази — спеціальних лабораторій, дослідницьких центрів (А. Біне, німецький учений Г. Еб­бінгауз та ін.). 

На­прикінці 90-х рр. 19 ст. роз­ширено мережу психологічно-педагогічних лабораторій з дослідже­н­ня дитячого віку як періоду інтенсивного психічного та фізичного роз­витку індивіда. До провід­них методів галузі належали тривалі спо­стереже­н­ня за педагогічним процесом, екс­перимент, дослідже­н­ня само­стійних робіт дітей. Головну увагу пред­ставники П. е. зосереджували на ви­вчен­ні сутності дитини, тобто сукупності її душевних і фізичних властивостей. Вони досягли певних успіхів у зʼясуван­ні закономірностей психофізіологічного роз­витку особистості, ґрунтовно досліджували від­чу­т­тя, спри­йма­н­ня, памʼять, уяву, мисле­н­ня, допитливість, естетичні почу­т­тя і волю у дітей. Так, А. Біне роз­робив перші тести для ви­вче­н­ня ро­зумового роз­витку; О. Нечаєв сприяв упроваджен­ню екс­периментальних методів у дитячу психологію; О. Лазурський за­пропонував викори­ста­н­ня природного екс­перименту як методу дослідже­н­ня психічних особливостей школярів; американський психолог А.-Л. Гезелл наголошував на необхідності фіксації ро­зумових досягнень дітей не лише в «поведінкових» термінах, а й у якісних психологічних характеристиках; Е. Клапаред стверджував, що мотиваційній стороні діяльності під­порядковується операційна, тобто засоби досягне­н­ня цілей. 

Водночас пред­ставники П. е. не змогли уникнути деяких помилок через недооцінюва­н­ня значе­н­ня педагогічної теорії, помилковість її засад та недо­статність досвідних даних повсякден­ної практики на­вчально-виховної роботи про роз­виток учнів. Зокрема здібності дітей вони роз­глядали як сукупність набутих особистістю навичок і вмінь, не­зважаючи на їхні особливості; роз­виток трактували як на­громадже­н­ня дітьми на­вчальних на­дбань (Е. Торндайк та ін.); процеси спри­йма­н­ня та спо­стереже­н­ня ви­значали лише віком дітей (А. Біне, В. Штерн); об­стоювали натуралістичні концепції онтогенезу людської психіки; роз­глядали динаміку психічного роз­витку як по­ступове уповільне­н­ня зро­ста­н­ня елементарних функцій, активний роз­виток яких припадає на ран­ній дитячий вік, а потім триває лише їхнє кількісне збільше­н­ня; вважали, що до­зріва­н­ня організму є головною детермінантою поведінки дитини, а середовище лише коригує, а не зумовлює процес роз­витку.

У Росії лабораторію з педагогічного ви­вче­н­ня дитини заснував 1901 О. Нечаєв. 1910 створено Товариство П. е., серед членів якого — М. Бернштейн, О. Лазурський, Г. Рос­солімо. Від­булися 3 Всеросійські зʼ­їзди з П. е. (1910, 1913, 1916). До 30-х рр. 20 ст. сформувалися нові напрями педагогічних досліджень на засадах лабораторних і природних екс­периментів. З метою ви­вче­н­ня дитячих колективів упроваджено метод систематичного спо­стереже­н­ня. Усталена про­грама дослідже­н­ня обʼ­єд­нань дітей забезпечувала систематичність спо­стереже­н­ня та отрима­н­ня ґрунтовного фактологічного матеріалу, перед­бачала ви­вче­н­ня перед­усім екзоген­них по­дразників, що діють на дітей. В Україні перше екс­периментальне дослідже­н­ня дітей здійснив 1878 І. Сікорський. Подальшого роз­витку галузь набула як складова дитячої та диференційної психології, педології, шкільної гігієни та рефлексології. 1925—32 у Харкові виходив «Український вісник рефлексології та екс­периментальної педагогіки». У галузі П. е. працювали О. Залужний, В. Протопопов, І. Соколянський та ін. Див. також Психологія екс­периментальна.

Літ.:Залужний О. Зав­да­н­ня сучасної екс­периментальної педагогіки // Укр. вісн. рефлексології та екс­перим. педагогіки. 1926. № 2; Костюк Г. С. На­вчально-виховний процес і психічний роз­виток особистості. К., 1989; Екс­периментальна педагогіка в ХХ сторіч­чі: Мат. наук.-практ. конф., Київ, 16—17 трав. 1996. К., 1996. Ч. 2; Лисенко Л. Екс­периментальна педагогіка в по­глядах В. А. Лайя // Наук. зап. Сер. Пед. науки. Кр., 2003. Вип. 49, ч. 2.

В. І. Кизенко

Завантажити статтю