Пархоменко Олександр Якович

Визначення і загальна характеристика

ПАРХО́МЕНКО Олександр Якович (12(24). 12. 1886, с. Макарів Яр Слов’яносербського пов. Катеринославської губ., нині Довжанського р-ну Луганської обл. — 03. 01. 1921, с. Бузівка Таращанського пов. Київської губ., нині Уманського р-ну Черкаської обл., похований у Луганську) — радянський військовий діяч. Орден Червоного Прапора (1919, 1921). Від 1900 працював на Луганському паровозобудівному заводі. 1904 вступив до більшовицької партії. 1905–07 — один із організаторів бойових дружин, керівник повстання у рідному селі. Не раз зазнавав арештів. 1916 взяв активну участь у політичному страйку на Луганському патронному заводі, за що був мобілізований до армії. У лютому 1917 на чолі загону солдатів захоплював адміністративні будинки в Москві. Від березня 1917 — член виконавчого комітету Луганської ради робітничих і солдатських депутатів, очолював штаб Червоної гвардії. 1917–18 разом із К. Ворошиловим встановлював радянську владу в Луганську, інших містах Донбасу, брав участь у боях із каледінцями. Від березня 1918 — начштабу 1-го Луганського соціалістичного загону, особливоуповноважений штабу 5-ї революційної армії, учасник оборони м. Царицин (нині Волгоград, РФ); від жовтня 1918 — особливоуповноважений Революційної військової ради 10-ї армії. Підтримував Й. Сталіна і К. Ворошилова в боротьбі з Л. Троцьким. У січні 1919 очолив Харківський губернський військовий комісаріат, від 6 березня того ж року — помічник харківського окружного військового комісара. Командував Харківською групою військ у боях із частинами григор’євців, Харківською фортечною зоною під час оборони від денікінців. Від грудня 1919 — особливоуповноважений при Революційній військовій раді 1-ї Кінної армії; від квітня 1920 — начальник 14-ї кавалерійської дивізії. Брав участь у боях із польськими військами під час польсько-радянської війни 1920. Наприкінці 1920 воював із загонами Н. Махна, загинув у бою (за іншою версією — у бою із загоном повстанського отамана М. Кібця-Бондаренка, який і сам поліг тоді). Від початку 1920-х рр. постать П. міфологізували як одного з героїв воєнних дій 1918–20. У 1942 знято кінофільм «Олександр Пархоменко» (реж. Л. Луков, кіностудія імені О. Довженка і «Узбекфільм»), який використовували в радянській пропаганді. Ім’ям П. було названо багато населених пунктів і вулиць у СРСР.

Завантажити статтю