Празька весна 1968

Визначення і загальна характеристика

«ПРА́ЗЬКА ВЕСНА́» 1968 — період політичної лібералізації та суспільно-політичних реформ у Чехословаччині. Тривала від січня (пленум ЦК Комуністичної партії Чехословаччини — КПЧ, обрання А. Дубчека 1-м секретарем ЦК КПЧ) до серпня (вторгнення військових підрозділів ЗС СРСР і країн Варшавського договору до Чехословаччини) 1968, була спрямована на побудову «соціалізму з людським обличчям». 

У своїй основі це суспільний рух широких мас за демократичні перетворення в країні, зініційовані реформаторською течією всередині КПЧ і представниками інтелігенції. Радянська пропаганда називала події в Чехословаччині «загрозою для соціалістичної системи». Усвідомлюючи це, влада прагнула не допустити впливу демократичних процесів у Чехословаччині на радянське суспільство. У СРСР, і зокрема в Україні, важливу роль у формуванні громадської думки відіграли закриті інформаційні листи ЦК КПРС. У 1968 — 1-й пол. 1969 їх надсилали первинним партійним організаціям країни, вони стали стрижнем ідеологічних заходів, розрахованих на членів КПРС і широкі кола населення. Однією із форм ідеологічної та психологічної обробки населення було проведення засідань партійного активу, закритих і відкритих партійних зборів, масових мітингів у трудових колективах. Дієвий вплив на населення мали ЗМІ, що поширювали матеріали в руслі рішень вищого партійно-державного керівництва СРСР. 

Незважаючи на протидію владних структур, жорстку цензуру, об’єктивна інформація про події 1968 у Чехословаччині різноманітними каналами доходила в УРСР і поширювалася серед населення. Важливим засобом її розповсюдження залишалися чехословацькі ЗМІ, що здійснювали свій вплив не лише на західні, а й на інші регіони України. Принципово нове уявлення про те, що відбувалося в Чехословаччині, українці отримували в процесі обміну офіційними делегаціями по лінії партійних, радянських, комсомольських, профспілкових органів, громадських організацій, туристичних програм. 

«П. в.» 1968 активізувала суспільно-політичні процеси в Україні. Її ідеї певним чином політизували суспільство, стимулювали розвиток українського національного правозахисного руху, в якому через «П. в.» 1968 визрівала ідея можливості реальних змін у тоталітарній системі, що знайшло свій прояв у різноманітних формах невдоволень — від відкритого засудження окупації Чехословаччини до поширення листівок, прокламацій, написання анонімних листів, надписів, здійснення ін. протестних акцій, а також на побутовому рівні в усіх регіонах УРСР, особливо після 21 серпня 1968. Аби виправдати дії і втручання у внутрішні справи іншої країни, керівництво СРСР намагалося дискредитувати демократичні процеси в Чехословаччині, називало їх «контрреволюцією», тлумачило як «намагання відновити буржуазний лад». 

Офіційне обґрунтування введення військ викликало сумнів у колах української наукової, творчої інтелігенції, серед студентської молоді, робітників, селянства, духовенства, які вбачали в тискові на Чехословаччину відхід від принципів демократії, забезпечення прав і свобод людини. Під впливом чехословацьких подій 1968 на якісно новий рівень піднявся громадський рух за легалізацію УГКЦ. Принципово нові підходи чехословацького керівництва до свободи віросповідань, відновлення греко-католицької Церкви в Чехословаччині 1968, повернення храмів і культового майна стали своєрідним сигналом для католиків східного обряду України. Утихомирення неприйнятної для партійно-державного керівництва СРСР громадської думки відносно подій у Чехословаччині здійснювали різними методами — від профілактичних бесід в управліннях КДБ і перевірок на професійній основі до порушення кримінальних справ, що тягнули за собою тривалий термін ув’язнення. 

Одним із засобів боротьби з інакодумством стало порушення кримінальних справ за 62-ю і 197-ю статтями Кримінального кодексу УРСР. Крім того, у звинувачувальних висновках чільне місце посідало, серед іншого, «антирадянське трактування чехословацьких подій». Як приклади — кримінальні справи Г. Алтуняна, П. Григоренка, В. Захарченка, Д. Мазура та ін. 

Загалом події «П. в.» 1968 стали важливим явищем суспільно-політичного життя Європи 2-ї половинин 20 ст., однією із найсерйозніших політичних криз у соціалістичному таборі. Її ідеї значно вплинули на зародження антиавторитарних ідей, що втілилися на практиці у 1980-х рр. і призвели, зрештою, до зміни суспільного ладу в СРСР і країнах Східної Європи.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю