Ринок цінних паперів

РИ́НОК ЦІ́Н­НИХ ПАПЕ́РІВ  — економічна система, у межах якої від­бувається випуск, продаж та обіг цін­них паперів між його учасниками у процесі роз­поділу та пере­розподілу фінансових ресурсів і капіталів. Інша назва — фондовий ринок. Його основні зав­да­н­ня: залуче­н­ня вільного капіталу та нових інвесторів, накопиче­н­ня вільних коштів, мінімізація інвестиційних ризиків, роз­поділ тимчасово вільних фінансових ресурсів, про­гнозува­н­ня інвестиційних стратегій. Р. ц. п. поділяють на первин­ний і вторин­ний: на первин­ному компанії випускають нові акції через публічні роз­міще­н­ня, на вторин­ному інвестори продають і купують цінні папери — акції, облігації (див. Державні цінні папери) та деривативи — через біржову (див. Біржа) або позабіржову інфра­структуру. До інфра­структури Р. ц. п. також входять фондові та торгові біржі, системи електрон­ної торгівлі, депозитарні, клірингові, роз­рахункові посередники, брокерські та дилерські компанії, рейтингові агентства, інвестиційні, трастові та хедж-фонди, державні регулятори та саморегульовані організації, електрон­ні комунікаційні мережі.

Як історичне явище фондовий ринок виник із роз­витком торговельних від­носин та з появою боргових документів — векселів. 1592 зʼявилася перша біржа у м. Брюґ­ґе (нині Бельгія), що обслуговувала іноземних торговців і мала між­народне значе­н­ня. Подальша еволюція і роз­виток повʼязані з появою фондових бірж на­прикінці 18 — на початку 19 ст. У цей час від­крито Лондонську фондову біржу (діяла від 1698, датою офіційного заснува­н­ня вважають 1801) і Нью-Йоркську фондову біржу (1792). У 19 ст. фондові ринки почали швидко роз­виватися, до торгівлі долучалися широкі верстви населе­н­ня. У 20 ст. вони за­знали змін щодо посиле­н­ня регуляції та за­провадже­н­ня стандартів у торгівлі цін­ними паперами. Цьому пере­дувала криза фондових ринків і Велика економічна де­пресія 1929. Початок 21 ст. характеризується глобалізацією фондових ринків, зміною умов торгівлі, появою електрон­них бірж і фінансових технологій (fintech), новими методами управлі­н­ня активами. Перша фондова біржа на українських землях заснована 1796 в Одесі. На ній торгували цін­ними паперами місцевих банків, муніципальними облігаціями та ін. 

До початку 20 ст. фондові біржі зʼявилися у Києві, Львові, Харкові. Роз­виток українського Р. ц. п. зупинився за радянської влади, при якій у 1930-х рр. закрито всі біржі. Сучасна історія становле­н­ня фондового ринку в Україні роз­почалася 1991 із появою першої фондової біржі та перших фінансових ін­ституцій. У тому ж році прийнято Закон України «Про цінні папери та фондову біржу». В цей час починає працювати Українська фондова біржа, що 1992 вже мала 22 філії, зʼявляються інвестиційні та трастові компанії. 1996—99 фондовий ринок набув більш роз­галуженої інфра­структури — створено значну кількість інвестиційних фондів і довірчих компаній, для покри­т­тя дефіциту Державного бюджету в обіг за­проваджено державні цінні папери. Цей період характеризувався швидкими темпами емісії акцій, зро­ста­н­ня їхньої ліквідності та появою перших іноземних інвесторів. 

Світова фінансова криза кінця 1990-х рр. негативно вплинула на подальший роз­виток українського фондового ринку, який по­ступово почав від­новлюватися з початку 2000-х рр. під впливом економічного зро­ста­н­ня. 2005 створено Національну комісію з цін­них паперів та фондового ринку України, що за­ймається регулюва­н­ням Р. ц. п. і забезпече­н­ням прав інвесторів. У 2010-х рр. роз­почато реформи, що мали на меті модернізацію фондового ринку в напрямі євроінтеграційних процесів, адаптації до європейського законодавства, впровадже­н­ня європейських стандартів регулюва­н­ня та контролю. На ринок ви­йшли нові ін­ституційні інвестори, які почали створювати нові фонди та впроваджувати ін­новаційні інструменти. 

Війна на сході України, що роз­почалася 2014, та політична не­стабільність негативно вплинули на Р. ц. п. Багато інвесторів пішли з ринку, що по­значилося на його ліквідності. Але впровадже­н­ня нових інструментів, цифровізація та модернізація торгів по­жвавили його подальшу діяльність. Пандемія COVID-19 та повномас­штабні воєн­ні дії стали каталізатором для пере­ходу на цифрові платформи. Зро­стає популярність венчурного капіталу, що під­тримує фінансові технології та стартапи, повʼязані з фондовими ринками. Роз­виваються онлайн-біржі та додатки для інвестува­н­ня, які полегшують до­ступ до фондового ринку громадян, а також надають аналітику й новини. Технологія блокчейн спрощує операції на фондовому ринку та зменшує комісії для торговельних операцій.

Завантажити статтю