САРБЕ́Й Олег Георгі­йович (03. 10. 1933, м. Орджонікідзе, нині Владикавказ, РФ) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1970), професор (1974). Заслужений діяч науки і техніки України (1997). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1986), премія імені І. Пулюя НАНУ (2006). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009). Закінчив Ростовський університет (РФ, 1955). Від 1956 працював в Ін­ституті фізики НАНУ (Київ): 1971–2004 — завідувач від­ділу електроніки твердого тіла, від 2004 — головний науковий спів­робітник. Нині мешкає в Берліні. Наукові дослідже­н­ня: фото- та вторин­на електрон­на емісія із напів­провід­ників; поверх­неві властивості атомарно-чистих напів­провід­никових кри­сталів; електрон­ні властивості острівцевих металічних плівок; не­стійкість і самоорганізація електрон­них процесів у багатодолин­них напів­провід­никах в сильних полях; не­стійкість струмів у напів­провід­никовій плазмі; балістичні фонони в кри­сталах; фізика рідких кри­сталів; три­ступенева лазерна мас-спектро­скопія; явища пере­носу в двовимірних гетеросистемах. Від­крив явища холодної електрон­ної емiсiї при проходжен­нi струму через острiвковi металiчнi шари (з П. Борзяком і Р. Федоровичем) та багато­значностi анiзотропiї властивостей напів­провід­никових кри­сталів, об­умовленої особливостями їх зон­ної структури (із С. Пекарем).