ФРАНКО́-КЛЮЧКО́ Анна Іванівна (09. 08. 1892, Львів — 24. 04. 1988, м. Торонто, Канада) — громадська діячка, письмен­ниця. Дочка Івана, сестра Андрія, Петра, Тараса Франків, дружина Петра, бабуся Галини Ключків. Закінчила Львівську приватну українську школу для дівчат імені Т. Шевченка (1909) та учительську жіночу семінарію при ній (1912). Учениця К. Малицької, В. Пачовського, О. Маковея, С. Рудницького. Працювала урядницею в страхово-кредитному товаристві «Дністер». Про­йшла курси сестер милосердя, організовані лікарем Є. Озаркевичем. У травні 1913 разом із батьком від­відала в Чернівцях О. Кобилянську. Від березня 1916 працювала се­строю милосердя у шпиталі в Києві. У січні 1919 з місією Червоного Хреста для допомоги українським військовополоненим виїхала до Німеч­чини: обслуговувала поранених сполуче­н­ням Львів—Берлін, ви­йшла заміж за головного лікаря потягу П. Ключка (1919). У 1920–39 мешкала в с. Довге (нині Хустського р-ну Закарпатської обл.), де її чоловік отримав посаду окружного лікаря. Тут проживала Марійка Під­гірянка, яка виховувала дітей Ф.-К. 1939–49 мешкала у Відні, від 1949 — в Торонто. Працювала медсе­строю у шпиталях. Брала активну участь у житті української громади: членкиня Собору св. Володимира УПЦ, Обʼ­єд­на­н­ня українців Канади, ви­ступала на різних українських заходах, друкувала власні твори в часописах «Рідна школа», «Життя і школа», «Овид», «Новий шлях», «Свобода», «Жіночий світ» та ін. До 100-літнього ювілею батька видала книгу спогадів «Іван Франко і його родина» (Торонто, 1956), яку написала ще 1935. У 1967 і 1971 від­відала Україну, побувала в багатьох містах і селах, гостювала в родині брата Тараса, провела його в остан­ню путь. Пере­дала в музей І. Франка збережені сімейні цін­ності, раритети. У липні 1967 ви­ступала перед студентами Львівського університету. Авторка оповідань «Цвіт яблуні», «Фантазія», «Різдвяний подарунок», казки «Кришталева королівна», а також нарисів, есе, публіцистичних статей і трактатів, мемуарів. Окремими ви­да­н­нями ви­йшли «Рукописи Івана Франка в Канаді» (Він­ніпеґ, 1957), «Писа­н­ня» (Дрогобич, 2006), «Для Тебе, Тату» (К., 2010). Остан­ні дні життя Ф.-К. провела в Пансіоні для людей похилого віку імені І. Франка, в якому від початку заснува­н­ня вона була членом правлі­н­ня.