КРЕ́СІН Олексій Веніамінович (24. 02. 1976, м. Словʼянськ, нині Кр­аматорського р-ну Донецької обл.) — історик права, право­знавець-компаративіст. Син І. Кресіної. Доктор юридичних наук (2017), професор (2022). Премія імені М. Василенка НАНУ (2020). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1997), на­вчався у Гарвардському (США, 1998), Нот­тінгемському (Велика Британія, 2000), Центральноєвропейському (Угорщина, 2004) університетах. Працював 1994, 1998–2002 у Київському технічному університеті будівництва та архітектури; 1994–98 — в Ін­ституті української архео­графії та джерело­знавства НАНУ; 2003 — в Ін­ституті законодавства ВР України; від 2000 — в Ін­ституті держави і права НАНУ: від 2010 — керівник Центру порівняльного право­знавства, водночас від 2018 — провід­ний науковий спів­робітник; за сумісництвом 2001–04 — в Ін­ституті світової економіки та між­народних від­носин НАНУ; 2004–05 — в Ін­ституті стратегічних досліджень при Президенті України (усі — Київ); 2002–06 — у Київському між­народному університеті; 2011–15 — у Київському регіональному центрі НАПрНУ; від 2021 — професор кафедри між­народного, цивільного та комерційного права Київського торговельно-економічного університету; від 2022 — професор Національної академії Служби без­пеки України (Київ). Головний редактор журналу «Порівняльне право­знавство» (2012–13). Організатор понад 40 між­народних та всеукраїнських наукових заходів. Член комітету з кримінальних питань (2010–12) та Європейської комісії проти расизму і нетерпимості (2013–17) Ради Європи. Наукові дослідже­н­ня: між­народно-правові засоби протидії російській агресії, історія і теорія порівняльного право­знавства, історія держави і права України 17–18 ст.