ПЕРЕ­СІ́ЧНЕ (від 1950-х рр. до 2013 — Пере­січна) — селище (1938–2024 — селище міського типу) Харківського (до 2020 — Дергачівського) ра­йону Харківської області. У червні 2020 Пере­січанську селищну раду (з с-щами Березівське та Курортне) зараховано до Солоницівської селищної громади. П. знаходиться на лівому березі р. Уда (притока Сіверського Дінця), за 20 км від Харкова, 19 км від с-ща Дергачі та 1 км від с-ща Солоницівка. Площа 10,12 км2. За пере­писом населе­н­ня 2001, проживали 7176 осіб; станом на 1 січня 2022 — 6922 особи; пере­важно українці. Є залізнична станція. Проходить автомобільний шлях Харків—Суми. В околицях обстежено поселе­н­ня скіфських часів, поселе­н­ня та могильник черняхівської культури. Засновано 1650. Деякий час П. було сотен­ним містечком Харківського слобідського козацького полку. Від 1765 — слобода Вільшанського комісарства. 1779 мешкали 707 осіб. 1780–96 — у складі Харківського намісництва; 1796–1835 — Слобідсько-Української, 1835–1925 — Харківської губерній; 1780–1923 — Харківського пов. Пере­січани за­ймалися землеробством та ремеслами, зокрема виготовляли глиняний посуд, тут діяли 4 кузні, 7 млинів. 1864 було 280 дворів, проживали 1875 осіб. 1914 населе­н­ня зросло до 5,4 тис. осіб. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Харківської округи; від 1932 — Харківської обл. У березні 1923 з Пере­січанської та Будянської волостей утворено Коротичанський р-н, який згодом був ліквідований. Від­тоді П. належало до Дергачівського р-ну, 2020 ві­ді­йшло до Харківського р-ну. Пере­січани потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталінських ре­пресій. 1938–2024 — селище міського типу, від 2024 — селище. Від жовтня 1941 до вересня 1943 — під німецькою окупацією. У 2-й половині 1960-х рр. проживали 9,1 тис. осіб. Пере­січани від­стоювали європейські цін­ності під час Помаранчевої революції (2004) та Революції гідності (2013–14), брали участь в антитерористичній операції та операції Обʼ­єд­наних сил на Сході України (2014–22), воювали після початку повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну (від 24 лютого 2022). Працюють ТОВи «РИФ» (виготовляє пластикові під­віко­н­ня, панелі та під­ставочні профілі), «Юніпласт» (вироби з пластмаси, поліетиленова плівка), «Пере­січанський маслоекс­тракційний завод», фермерське господарство «Пере­січне» (обробляє 746 га ріллі), садове товариств «Пере­січанська слобода». У П. — ліцей, дитсадок; Будинок культури, публічна бібліотека, історико-крає­знавчий музей; лікарська амбулаторія. Є родовище пісків. Охороняють памʼятки природи Мохувате болото та Пере­січанський дуб. Збереглася мурована Михайлівська церква, зведена 1821. Встановлено памʼятники: 1956 — воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, 2003 — Т. Шевченку, 2006 — ліквідаторам аварії на ЧАЕС, 2008 — воїнам-афганцям, 2015 — воїнам, які загинули під час антитерористичної операції на Сході України. Серед видатних уродженців — композитор Я. Степовий (Якименко), учасники 2-ї світової війни, Герої Радянського Союзу П. Коваленко та П. Потапенко, учасник російсько-української війни, Герой України С. Колодій. Тут похований ветеринарний лікар Є. Андреєв.